В філїї №25 для учнів 5-В класу НВК №4 пройшла година -реквіем «Минуле стукає в наші серця», присвячена Дню пам’яті жертв Голодомору. Учні прийшли з класним керівником Ольгою Соколовою, вчителем історії.
Бібліотекар Вікторія Ліханова почала зустріч зі слів під музику:
— Їх ніхто вже не запалить. Свіча мільонів замордованих голодною смертю погасла в далекому 1933р. Ми ж з вами можемо запалити свічу тільки для світлої пам’яті і щоб зігрілися дущі убієних голодом та політичними репресіями.
Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні — поминальний по жертвах імперських насильств над українцями, в тому числі і Голодомору 1932-1933рр. 27 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі — душі померлих.
Розповідь за слайдами:
-Досі не віриться, що в Україні — житниці всієї тодішньої радянської міперії, раптово зник хліб і люди лишились без зернини. Хліб — це життя. Ще в глибинах віків, так уже склалося на Україні, що хліб у хаті — це достаток, добробут, це і відрада і впевненність у завтрашньому дні.
Діти уважно слухали переконливі слова ведучої. В читальному залі була тиша, і тільки під музику лунали слова Вікторії:
— Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни — в самому центрі цивілізованої Европи, в Україні, яка незадовго перед цим була житнецею континенту, небачений голод забрав у могилу мільони людей.
Після просмотру документальних кадрів, бібліотекар закінчила зустріч:
— На нашому столі присутній хліб і зерно. Зерно, як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того, щоб причаститися ним, як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб — шматочок хліба…
Музика…
