Філія №2 імені Костянтина Паустовського представляє відгук постійного читача бібліотеки Олександра Галяса.

Задум творців  цієї збірки напрочуд цікавий та  нестандартний. Вони запропонували письменникам (як більш-менш відомим, так і не дуже)  поділитися з читачами  трьома улюбленими анекдотами та рецептами трьох улюблених страв. Вийшло добре.

Є серед анекдотів і добряче, як кажуть, підтоптані, але загалом смішні. Є і не досить відомі, і теж загалом смішні.

Щодо рецептів, то тут давати оцінку мають фахівці – як професійні, так і «домашні», але від деяких просто текуть слюньки.

Відверто кажучи, то читати анекдоти та рецепти деяких авторів збірки навіть цікавіше, ніж їх власні твори.   Бо тут діє правило народної мудрості: відбір часом.

Виділити когось з авторів збірки нереально. У кожного є своя «родзинка». Тобто всі молодці. А найбільші молодці – ініціатори видання такої книги. Як я зрозумів, у першу чергу, це Михайло Слабошпицький. Принаймні, він автор передмови.

І ще важлива деталь. Книгу присвячено пам’яті видатного  письменника Володимира Кисельова, який, як виявилося, був чудовим кулінаром. На жаль, це ім’я вже призабуто, хоча у 1960-х прогриміла його роман «Дівчина та птахоліт», удостоєний міжнародної премії імені Андерсена. Думаю, що це чи не кращий український прозовий твір про підлітків, хоча його варто прочитати і дорослим. (Зазначу у лапках, що В. Кисельов – батько геніально обдарованого поета Леоніда Кисельова, який помер у зовсім молодому віці).

Лише одне зауваження. Все же варто було у назві  «кафе» замінити на українське «кав’ярня».  Не надто  принципово, але, оскільки  автори  – українські письменники, то варто більш активно застосовувати суто українські терміни.  Але це так, побіжно.  А загалом:  ця книга варта того, щоб її прочитали люди усіх поколінь.            

Олександр Галяс. Журналіст, лауреат літературної премії ім.. К. Паустовського.

Стиль і орфографія автора рецензії збережені