Маленькі учасники студії “Оле-Лукойє” при філії №1 дізналися багато цікавого про індіанців
Маленькі учасники студії “Оле-Лукойє” при філії №1 дізналися багато цікавого про індіанців
17.03.2023
11 березня у творчому просторі бібліотеки №1 ім. Е.Багрицького працювали дві групи казкарів студії “Олє-Лукойє”.
Ольга Лєсовікова – автор дорослих і дитячих книг, казкотерапевт та керівник студії “Олє-Лукойє” зацікавила гостей новою та цікавою мандрівкою. Цього разу Олє-Лукойє запросив учасників студії здійснити подорож і дізнатися більше про індіанців.
Казкарі довідалися, у яких будинках жили індіанці, що їли та чим займалися. Діти здивувалися, коли почули, що улюблена картопля фрі є у нас завдяки індіанцям, кукурудза, яку одесити називають пшонкою (варений кукурудзяний качан), насправді теж подарунок індіанців, як і квасоля, кабачки, гарбуз.
Помічниця Оле-Лукойє – чарівна казкарка Ольга Ростиславівна, розповіла про тотемних тварин, у яких вірили індіанці. Свистульки у вигляді тварин допомогли створити потрібний настрій, налаштуватися та придумати свою казку. Діти виготовили за допомогою дорослих головні убори з пір’я та віяла, які здатні викликати прохолодний вітер.
При майструванні віяла вивчали бойове забарвлення. Ольга Лєсовікова прочитала розповідь “Пончо” зі своєї нової книги “Шито-в’язано-розказано”. Уважні слухачі із задоволенням повторювали індіанські слова.
Студійці поговорили про те, що означає “закопати сокиру війни”, чому курили “люльку миру” і як важливо уважно слухати та не перебивати. Домовилися, що на занятті у кого в руках “люлька миру”, то він говорить, а інші уважно слухають. Казкарі розповідали свої казкові історії та оповідання. Пісочний годинник навчав дітей стежити за часом, розраховувати його.
Друга група маленьких казкарів встигла і на конях поскакати. Завдяки грі освоювали командну роботу в дружній підтримці, й тому перемогла дружба.
Казкарі дізналися, що коней індіанцям на континент було привезено з Європи, і це був вигідний обмін (торгівля).
Дівчинка-казкарка Марина запропонувала разом заспівати, й всі співали, грали на барабанах і флейті, творили чудеса, а Олє-Лукойє радів, тому його парасолька з казками ставала все яскравішою.
Велика подяка казкотерапевту Ользі Лєсовіковій за вміння розкривати в дітях нові таланти та ненав’язливо дарувати знання. Завдяки таланту Ольги Ростиславівни кількість учасників збільшується, а маленькі казкарі із задоволенням вигадують нові цікаві казкові пригоди.
Маленькі учасники студії “Оле-Лукойє” при філії №1 дізналися багато цікавого про індіанців
11 березня у творчому просторі бібліотеки №1 ім. Е.Багрицького працювали дві групи казкарів студії “Олє-Лукойє”.
Ольга Лєсовікова – автор дорослих і дитячих книг, казкотерапевт та керівник студії “Олє-Лукойє” зацікавила гостей новою та цікавою мандрівкою. Цього разу Олє-Лукойє запросив учасників студії здійснити подорож і дізнатися більше про індіанців.
Казкарі довідалися, у яких будинках жили індіанці, що їли та чим займалися. Діти здивувалися, коли почули, що улюблена картопля фрі є у нас завдяки індіанцям, кукурудза, яку одесити називають пшонкою (варений кукурудзяний качан), насправді теж подарунок індіанців, як і квасоля, кабачки, гарбуз.
Помічниця Оле-Лукойє – чарівна казкарка Ольга Ростиславівна, розповіла про тотемних тварин, у яких вірили індіанці. Свистульки у вигляді тварин допомогли створити потрібний настрій, налаштуватися та придумати свою казку. Діти виготовили за допомогою дорослих головні убори з пір’я та віяла, які здатні викликати прохолодний вітер.
При майструванні віяла вивчали бойове забарвлення. Ольга Лєсовікова прочитала розповідь “Пончо” зі своєї нової книги “Шито-в’язано-розказано”. Уважні слухачі із задоволенням повторювали індіанські слова.
Студійці поговорили про те, що означає “закопати сокиру війни”, чому курили “люльку миру” і як важливо уважно слухати та не перебивати. Домовилися, що на занятті у кого в руках “люлька миру”, то він говорить, а інші уважно слухають. Казкарі розповідали свої казкові історії та оповідання. Пісочний годинник навчав дітей стежити за часом, розраховувати його.
Друга група маленьких казкарів встигла і на конях поскакати. Завдяки грі освоювали командну роботу в дружній підтримці, й тому перемогла дружба.
Казкарі дізналися, що коней індіанцям на континент було привезено з Європи, і це був вигідний обмін (торгівля).
Дівчинка-казкарка Марина запропонувала разом заспівати, й всі співали, грали на барабанах і флейті, творили чудеса, а Олє-Лукойє радів, тому його парасолька з казками ставала все яскравішою.
Велика подяка казкотерапевту Ользі Лєсовіковій за вміння розкривати в дітях нові таланти та ненав’язливо дарувати знання. Завдяки таланту Ольги Ростиславівни кількість учасників збільшується, а маленькі казкарі із задоволенням вигадують нові цікаві казкові пригоди.
Пошук
Мітки
Архіви
Свіжі записи