Бібліотека Багрицького пропонує огляд творів українського письменника Любка Дереша.

«Мене цікавить посилення свідомості людини. Починаючи від книжки «Архе», мої наступні книжки націлені пробуджувати в людині усвідомлення – усвідомлення себе, усвідомлення світу, усвідомлення автоматизмів у собі. Домагаюся цього різними стилістичними, сюжетними ходами, формальними прийомами, метафорами… саме це я вважаю своїм надзавданням». Так визначив свій професіональній орієнтир український письменник, представник молодіжного постмодернізму – Любко Дереш. Це ім’я є  певним феноменом в сучасній українській літературі. Створення першого роману в 15 років, його публікація в 17, переклад творів французькою, німецькою, польською, італійською, сербською мовами…

  Любко Дереш пише про підлітків. Відчиняючи двері, кожен з них попадає в наш жорстокий, цинічний світ. І дуже  часто залишається наодинці зі своїми думками,  проблемами, почуттями, пошуком істини, муками совісті. Вони нікому не довіряють, закриті в собі. В кожному з них   боротьба,  боротьба  з самим собою, з другими людьми, з  цілим світом.

Для когось це треш.  Хтось здивовано зведе плечима, помітивши нестандартну лексику.  Але автор не ставить за мету сподобатись читачеві. Вустами однієї із героїнь він стверджує: «Є дві речі, які роблять мене такою, яка я є. Я завжди кажу тільки правду, і я завжди роблю тільки те, що справді хочу. Роби так само, і наші дороги будуть іти поруч».

Героям Дереша нелегко, тому що «набагато легше збожеволіти, ніж зазирнути в очі дійсності». «Достоєвський написав цілу книжку про переживання чувачка, котрий уколошкав стареньку. Ми вбили й нічого не відчули. Покоління байдужих.  Покоління пофігістів.  Але то тільки зовні. Всередині муру ми існуємо, ба навіть живемо. Чи я шкодую за накоєним? Ні. Чи мене якимось чином це зачепило? Ні. Мене це абсолютно не гребе».

Але все-таки серед цієї темряви жевріє надія на краще. Тому що «неможливих речей немає. Є недостатня кількість спроб». «Людей  змінюють не ситуації, людей змінюють інші люди», –  вірить Любко Дереш.

Наталія Стегній 

Стиль і орфографія автора рецензії збережені