19 грудня у читальній залі бібліотеки №16 ім. М Лермонтова відбулася творча зустріч талановитої молоді.      Це – вже друга зустріч у межах проекту Тимура Бєлкіна «Відкритий мікрофон». В ньому взяли участь Іріша Рамаяна, Юлія Радчук, Анастасія Мироненко та Наталі Ващенко.

Святковий настрій обумовив коло тем і образів Тимура Бєлкіна, який розпочав вечір веселим віршем «Сантаклаус трафобія». Далі пролунали «Ты откроешь шкатулку…» і «Новогоднее обращение».

Дефіцит снігу на одеських вулицях компенсував вірш Іріши Рамаяни «Замело. Захурделило. Завьюжило…» Потім – гумористичне «Как-то надо проснуться. И, самое главное, – встать…», «Я не помню имени подруги» (про склероз), несподіване «Я больше не могу свою тиранить душу» (апрелю), «Постарайся очень: просто поверь мне. Просто поверь», філософсько-гумористичне «Я такая пьяная» та «Любовь бывает некрасивой».

Лірична Юлія Радчук продовжила сніжну тему і прочитала вірші Роберта Рождественського «Про снежинки» та «Следы».

Іріша Рамаяна продовжила зимову тематику віршем «Прогуливается оледенелый город – вальяжно» та по слідах реальних подій з життя Іріши «Ангелам зимой летается, живется – непросто…»

Занурена в психологічно-філософські глибини, Анастасія Мироненко подарувала шість власних віршів під чарівний супровід глюкофону Тимура Бєлкіна. А саме:

1. «А знаєш, в чем сегодня- счастье?»
2. «Налей мне моря…»
3. «В любой непонятной ситуации – чувствуй себя»
4. «З чого ти взяв взагалі?»
5. «Есть что-то тонкое, неуловимое…»
6. «Люди – города, люди – страны»

Далі Наталі Ващенко прочитала драматичний вірш «Попутный ветер закрутился в ураган».

Іріша Рамаяна пофантазувала на тему «Звідки взялися котики» (про Кота та Мавку)

Тимур повернув присутніх у можливу снігову стихію віршем «На город медленной волной идет январь». А також подарував легкий, веселий настрій своїми експромтами.

Іріша Рамаяна пошуткувала на тему: «Дай, друг, на счастье руку мне. А также – селезенку».

Закінчила творчій святковий вечір віршем «Благодарю за небо над головой» Юлія Радчук.

Кожного з авторів, який прочитав свої вірші, Юлія пригощала мандаринками з цукерками. Але ж ми з вами знаємо, то були подарунки від святого Миколая.