Ця книга про Неаполь, його людей, їхні долі. Саме місто з його укладом життя, його минулим і сьогоденням робить людей такими, якими вони є.

    Основні події розгортаються в районі. Район – не фасадна частина міста, а житло низів суспільства з брудом, злочинністю, торгівлею наркотиками, своїм грубим діалектом. Подібно до коріння дерева тут переплітаються між собою клани сім’ї з їхньою дружбою та ворожнечею, любовними та сімейними зв’язками (не випадково для кращої орієнтації читача в їх іменах та спорідненості автор дала таблицю на початку роману).

    Через весь твір проходить історія життя двох жінок – Олени та Ліли, захоплюючи перипетіями їхньої дружби, заснованої на тяжінні – відштовхуванні, взаємодопомозі, то спокійній як штиль на морі, то бурхливій. Яскраві особливості, вони і своїми життями розпорядилися по-різному. Олена знайшла себе у письменстві, вирвавшись із району, живучи у різних містах. Маючи стійкий світогляд, вона сама сформувала себе. Інша Ліла – сильна, владна, з блискучим розумом, прозорливістю, що не використовує їх для конкретних цілей, нікому не підкоряється викликає суперечливе ставлення у себе в районі. Світ у її сприйнятті хибок, не має чітких форм і будь-якої миті може розчинитися. Тому коли безслідно зникла серед дня її маленька дочка, мимоволі виникає думка, що це якимось містичним чином пов’язане з її відчуттям світу, ставши матеріалізацією ірраціональних страхів перед ним. Так само наприкінці роману зникає і сама Ліла, яка після зникнення доньки не вважала себе живою.

    У цьому романі вирує саме життя, повнокровне і мінливе, втягуючи людей Неаполя у свій потік, що тече з 70-х років ХХ століття в наші дні.

Постійна читачка бібліотеки Наталія Бачиніна

Стиль і орфографія автора відгуку збережені