Філія №2 імені Костянтина Паустовського представляє відгук постійного читача бібліотеки Олександра Галяса.
Задум творців цієї збірки напрочуд цікавий та нестандартний. Вони запропонували письменникам (як більш-менш відомим, так і не дуже) поділитися з читачами трьома улюбленими анекдотами та рецептами трьох улюблених страв. Вийшло добре.
Є серед анекдотів і добряче, як кажуть, підтоптані, але загалом смішні. Є і не досить відомі, і теж загалом смішні.
Щодо рецептів, то тут давати оцінку мають фахівці – як професійні, так і «домашні», але від деяких просто текуть слюньки.
Відверто кажучи, то читати анекдоти та рецепти деяких авторів збірки навіть цікавіше, ніж їх власні твори. Бо тут діє правило народної мудрості: відбір часом.
Виділити когось з авторів збірки нереально. У кожного є своя «родзинка». Тобто всі молодці. А найбільші молодці – ініціатори видання такої книги. Як я зрозумів, у першу чергу, це Михайло Слабошпицький. Принаймні, він автор передмови.
І ще важлива деталь. Книгу присвячено пам’яті видатного письменника Володимира Кисельова, який, як виявилося, був чудовим кулінаром. На жаль, це ім’я вже призабуто, хоча у 1960-х прогриміла його роман «Дівчина та птахоліт», удостоєний міжнародної премії імені Андерсена. Думаю, що це чи не кращий український прозовий твір про підлітків, хоча його варто прочитати і дорослим. (Зазначу у лапках, що В. Кисельов – батько геніально обдарованого поета Леоніда Кисельова, який помер у зовсім молодому віці).
Лише одне зауваження. Все же варто було у назві «кафе» замінити на українське «кав’ярня». Не надто принципово, але, оскільки автори — українські письменники, то варто більш активно застосовувати суто українські терміни. Але це так, побіжно. А загалом: ця книга варта того, щоб її прочитали люди усіх поколінь.
Олександр Галяс. Журналіст, лауреат літературної премії ім.. К. Паустовського.
Стиль і орфографія автора рецензії збережені
