Ось ви замислювалися, що б ви написали в книзі для своєї дитини, про що варто знати малечі яка з’явилася в цей світ в вашої родині? Фредерік не тільки замислився, він зробив нотатки, та склав все разом, та вийшла ця книга.

Було цікаво читати, де які слова схожі на відверту лайку, бо Фредерік не дуже вибирав літературні слова, все як трапляється в житті.

Мабуть поява дитини підштовхнула передивитися цінності, на які спирається людина, побачити своє життя через призму дитячих очей, та дати якісь поради, аби дорослішання було менш болючим та більш корисним.

Бакман досить іронічно розповідає про важливі речі, коли він розказує сину про любов, це водночас кумедно і зворушливо.

Там де Фредерік задається питанням про добро і зло, він розповідає сину казку, казку яку сам склав на основі сюжету  фільма про реслінг, про Трунаря.

Чудова глава, де Федерік досить гарно розповідає про багато відтінків дружби, яка вона буває, та розказує чому саме йому треба мати свій гурт. “Що тобі варто знати про створення музичного гурту”. Федерік вважає що музика не головне, а головне як класно виглядає назва гурту на футболках. Головне це зустрічі та спроба вміти грати разом.

Тут він ділиться із сином як друг Е. допомогає впоратися із втратою іньшого друга. Це досить сумна історія, але вона дуже світла, про уміння відчувати один одного.

В главі, яка має назву: “Що тобі варто знати, коли я трохи міцніше тримаю тебе за руку” 

Тут Бакман намагається усвідомити сам, та донести це сину “Про що це життя”

І знов кіно приходить на допомогу. Федерік  згадує слова Аль Пачино: ” Життя – це та сама гра за дюйми. Як і футбол. Бо в будь якій грі – житті чи футболі – помилитися так легко. На пів кроку пізніше чи раніше – і нічого не вийшло. На пів секунди пізніше чи раніше – і м’яч ти не впіймав. Ми скрізь боремося за дюйми. Вони в кожному злами гри, щохвилини, щосекунди. У цій команді ми теж боремося за дюйми”.

В цій главі Федерік розповідає сину, як потрапив в банк в момент коли там сталося пограбування, та один із грабіжників влучив йому в ногу. Все обійшлось, він одужав, залишився живим, бо саме дюйми були на його боці.

“Life’s a game of inches”

Ілюстрації поміж розділів нагадують мені мої помальовані донькою блокноти)))

 Книжкові рекомендації від О. Лісовікової

Стиль і орфографія автора рецензії збережені