«В усіх народів світу існує повірʼя, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища, бо він загублений для свого народу», – писав у вступі до своєї книги «Звичаї нашого народу» Олекса Воропай.

Матеріали до книги автор почав збирати в Україні з 1937 року. І навіть, коли він опинився в таборах, то продовжував записи фольклорного та етнографічного матеріалу від людей, які оточували його.

В своїй праці Олекса Воропай намагався відтворити народньо-календарні звичаї протягом цілого року. Перші дві частини книги побачили світ в «Українському Видавництві» (Мюнхен).

Які ж матеріали зібрав автор про Масляну? Перший день Масляної ще називався «ніжкові заговіни». На  Слобожанщині хлопці та дівчата після вечері на «ніжкові заговіни» кидали кістками у ворота, щоб дізнатися, що їх чекає до Великодня.

Заміжні жінки увесь цей тиждень справляли «колодку». Спочатку святкували народження колодки, у вівторок хрестини, у середу похрестини, в четвер колодка помирала, в пʼятницю її хоронили…

«Крім цього, – пише Олекса Воропай. – в понеділок на Масляній заміжні жінки ще ходять по домах, де є дорослі хлопці або дівчата, і привʼязують матерям колодку до ноги. Це кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх мʼясниць. Все це робиться з жартами, сміхом і горілкою».

Більш детально дізнатися про звичаї та традиції українського народу, які зібрав Олекса Воропай запрошуємо в бібліотеку, що на вул. Преображенська, 35-а.

Стиль і орфографія автора рецензії збережені