Це роман про сімейні таємниці, які чекають свого часу десятиліттями, щоб, нарешті, між предками і нащадками, поклавши край мовчанню, настороженості по відношенню один до одного, і навіть ворожості. Старі листи, фотографії, записи, щоденники допомагають висвітлити минуле в ім’я виправдання та вибачення на справжнє.

  Читаючи цей роман, розумієш, що нічого не можна приховувати від дітей, онуків, а треба дати їм можливість самим у всьому розібратися.

  Для Емілі, молодої письменниці, яка зазнає кризи в особистому житті, яка шукає заспокоєння, поїздка на невеликий острів її дитинства неподалік Сієтла до двоюрідної бабусі обернулася подорожжю в минуле її сім’ї, самої бабусі.

   Здавалося, всі сили всесвіту та долі хотіли з її допомогою розставити все по своїх місцях, вели її до записів молодої жінки 1943 року, яка виявилася її рідною бабусею.

    Правда краще за брехню, яка б вона не була.

Вважалося, що на острові лісові фіалки розквітають у березні там, де вони потрібні, несучи надію на лікування душевних ран. Про це говорить і сама назва роману.

Постійна читачка Наталія Бачиніна