Є книги, які прочитав — і забув. А є такі, після яких ще довго ходиш із думками про героїв, ніби вони залишилися десь поруч. Саме такою є книга «Червоним по чорному» Олени Волинської, яка вже є на полицях бібліотеки № 25.

Олена Волинська — представниця нового покоління українських письменників, які впевнено шукають власний голос у сучасній літературі. Вона не боїться експериментувати з жанрами, поєднуючи психологічну прозу, соціальні теми, фентезі та глибокі людські переживання. Її герої — живі, неоднозначні, зі своїми травмами, мріями й непростим вибором.

«Червоним по чорному» — психологічний роман про трагедію, яка в одну мить перекреслює звичне життя двох родин. Але насправді — не тільки про трагедію. Передусім — про те, що відбувається з людиною після болю. Чи можна навчитися жити з минулим? Чи здатна любов перемогти образу? І чи справді від долі можна втекти, якщо вона постійно нагадує про себе?

Мілана — прийомна дівчинка, яка з часом виростає, змінюється, вчиться перетворювати свій біль на щось прекрасне. Її вишивка червоно-чорними нитками стає дуже символічною: червоне — як життя, любов, надія; чорне — як те, що неможливо просто викреслити з пам’яті. Авторка не намагається зробити історію надто солодкою. Тут є образа, внутрішня боротьба, непрості рішення, минуле, яке не хоче відпускати. І водночас є те, заради чого хочеться читати далі, — віра в те, що навіть після найтемнішого періоду людина може знайти шлях до світла.

Ця книга не для легкого читання «на один вечір». Вона емоційна, місцями важка, змушує співпереживати й ставити собі незручні запитання. Але саме тому її хочеться не просто перегорнути — її хочеться обдумати. І, мабуть, найсильніше враження від роману — думка про те, що минуле може залишати на нашому житті чорні сліди. Та це ще не означає, що вся картина буде чорною. Бо навіть на чорному тлі червоне видно особливо яскраво.

Саме за цю емоційність і тему людської здатності почати життя заново бібліотека № 25 радить звернути увагу на роман.