Кожна людина уявляє «назавжди» по-своєму: для когось це неосяжність, яку важко уявити, для початківця жити — межі його майбутнього. Але правда в тому, що миті, коли проживаєш їх сповна, хочеться продовжувати й продовжувати, адже це справжня частина того, що може стати назавжди.

Головна героїня роману Мейсі вже у 17 років замислюється над своїм життям. У чому воно полягає? Бути передбачуваною, прораховувати все наперед, контролювати, уникати несподіваного? Або сприймати життя як джерело спонтанності, відкриватися його поворотам?

З таким підходом вона несподівано для себе зіткнулася, увійшовши до групи людей, які обслуговують вечірки. Там вона побачила, що порядок і деякий хаос, змішуючись, не заважають один одному, а роблять життя природнішим і несподіванішим.

Мейсі ще належить навчатися, але головний свій крок вона вже зробила, обравши внутрішню свободу та життя, далеке від схем, яке для неї буде «назавжди».

Постійна читачка бібліотеки Наталія Бачиніна