Цифра сорок – це особливий рубіж. Час, коли вже достатньо пережито й осмислено, щоб озирнутися назад і побачити не лише шлях, який було пройдено, а й зрозуміти його справжню ціну.

Водночас це далеко не підсумок – попереду ще багато відкриттів, незвіданого.

Сорок – це зрілість, яка не заперечує молодості духу, це – досвід, який відкриває нові перспективи.

Саме таким — зрілим і водночас відкритим до нового – постає перед читачем ювілейний випуск науково-краєзнавчого альманаху «Південний Захід. Одесика».

Сорок випусків – це вже не просто видавничий рахунок.

За цією цифрою – роки пошуків і відкриттів, архівних знахідок і наукових дискусій, повернення із забуття імен, подій, фактів, пам’яток, людських доль.

Це справжній літопис краю, створений зусиллями багатьох дослідників, краєзнавців, істориків, архівістів, музейників та всіх, кому небайдужа доля Півдня України.

За сорок випусків альманаху світ побачило понад 350 статей, навколо нього об’єдналося понад 200 науковців та краєзнавців майже зі всіх куточків України.

Також долучилися автори з Франції, Польщі, Чехії, Латвії, Молдови дослідники, яким небайдужа історія Одещини.

Ювілейний випуск особливо виразно демонструє, наскільки багатошаровою є історична пам’ять нашого краю.

Одеса і Південь України постають тут не застиглим музейним експонатом, а живим простором, у якому минуле невіддільне від сучасності, а сучасність щодня творить майбутню історію.

Цілком закономірно відкриває випуск розділ «Україна бореться та перемагає».

Филипенко А. Одеська область на початковому етапі широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну (лютий – листопад 2022 рр.).

Повномасштабна російська агресія стала найтяжчим випробуванням для України та її південних регіонів.

Дослідження початкового етапу широкомасштабного вторгнення на Одещину дає змогу не лише зафіксувати події, а й зберегти історичну пам’ять про час, коли звичний плин життя змінився назавжди.

Адже історія війни пишеться не тільки на фронті – вона твориться у щоденному спротиві, волонтерстві, праці, культурі, збереженні пам’яті та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Не менш промовистим є звернення до «Одеських старожитностей» –  світу одеських букіністів, історії пароплавства…

Деменок Є. Одеські букіністи..

Михальченко В. Кавказьке пароплавство Родоканакі.

У цих матеріалах Одеса постає як місто, яке можна читати немов старовинну книгу: за іменами власників, маршрутами кораблів, книжковими колекціями, деталями міського середовища.

Широке географічне та історичне поле відкриває розділ «Степи Лукомор’я».

Катакомби, Каховська ГЕС, історія Болградського краєзнавчого музею – різні за масштабом і характером сюжети складаються у спільну картину Півдня, як простору складних історичних процесів, культурних взаємодій і людської пам’яті.

Особливого звучання набуває розділ «Край в епоху диктатур».

Сінкевич Є. Сталінські репресії стосовно громадян УСРР польської національності.

Гриськов А. Дещо з історії ОУН в Одесі.

Тут – драматичні сторінки історії XX століття: діяльність каральних органів, сталінські репресії, історія ОУН в Одесі, долі митців та художніх об’єднань.

Це історія, яку неможливо переписувати заради зручності чи замовчувати заради спокою.

Її потрібно досліджувати – чесно, документально, відповідально.

Бо зріле суспільство починається зі здатності дивитися у власне минуле без страху.

А поруч – «Обличчя земляків», адже саме люди, зрештою, є головними героями історії.

Xмарський В. «Як мені приємно тут, як я люблю Одесу…»: фрагмент щоденника Аполлона Скальковського (липень – серпень 1835 р.).

Жимолостнова В. Розвиток джазової освіти в Одесі: роль М. Я. Голощапова..

Щоденник Аполлона Скальковського, життєві долі Василя Порайка та Станіслава Гузара, розвиток джазової освіти в Одесі, наукова одіссея біолога Бориса Бурдіяна – різні постаті, професії та епохи, об’єднані одним: вони допомагають зрозуміти край через людські обличчя.

Особистий вимір пам’яті також продовжує «Одеса нашого покоління» – простір, де велика історія зустрічається з приватними спогадами.

Савченко В. Шлях (есе із схованок пам’яті історика). Глава II. Монтаж. 1979-80 рр.

Адже місто живе не лише у документах та архітектурі. Воно живе у голосах людей, їхніх маршрутах, переживаннях, дитячих і юнацьких спогадах, у тому невловимому відчутті часу, яке не завжди можна відтворити архівним документом.

І, нарешті, «Книжкова полиця краєзнавця» нагадує: дослідження минулого ніколи не припиняються.

Бикадорова Т. Антична кераміка та римське скло в зібранні Одеського музею західного і східного мистецтва: Каталог. 2025.

Кожне нове видання, каталог, археологічна знахідка чи наукова праця – це ще одна сходинка до глибшого пізнання нашого краю.

Тож зміст цього випуску яскраво демонструє, що краєзнавство – це не лише пам’ять про минуле, а й чесне його осмислення, заради збереження пам’яті та розуміння сьогодення.

Отже, сорок – це час підбивати проміжні підсумки, але не ставити крапку. Ювілейний «Південний Захід. Одесика» засвідчує: попереду ще безліч сторінок, які чекають на своїх дослідників, безліч імен, що потребують повернення, безліч історій, які ще належить почути.

Нехай цей сороковий випуск стане не лише знаком зрілості альманаху, а й новою точкою відліку – для подальших пошуків і відкриттів.

Бо край, який пам’ятає свою історію, має майбутнє.

А Одеса та Південь України мають, що пам’ятати, чим пишатися і про що розповідати.