«Фієста. І сонце сходить» — це дебютний і один із найвідоміших романів американського письменника Ернеста Хемінгуея. Твір став своєрідним літературним маніфестом «втраченого покоління» — людей, які пройшли через жахи Першої світової війни, отримали глибокі фізичні та психологічні травми й намагалися знайти новий сенс життя у повоєнному світі.

    Основні факти про роман:

    Сюжет: Головний герой, американський журналіст Джейк Барнс, який отримав важке поранення на війні, живе в Парижі. Він безнадійно закоханий у незалежну й емансиповану леді Бретт Ешлі. Разом із компанією друзів-емігрантів вони вирушають до іспанського міста Памплона на фестиваль Сан-Фермін (фієсту), щоб подивитися на кориду. Там, на тлі постійних веселощів та алкоголю, спалахують заплутані любовні конфлікти й ревнощі, зокрема через роман Бретт із молодим матадором Педро Ромеро.

   Основа твору: Хемінгуей написав його під враженням від своїх реальних подорожей до Іспанії та Франції у 1920-х роках. Майже всі персонажі мають реальних прототипів із тогочасного богемного оточення письменника (наприклад, прототипом Джейка став сам Хемінгуй, а Бретт Ешлі — Дафф Твісден).

    Книга чудово передає психологічний стан людей, які втратили життєві орієнтири, але намагаються продовжувати жити, любити й святкувати попри внутрішню порожнечу.