Є в цій книзі ірландського письменника Лорда Дансейні щось медитативне, в неї потрібно просто зануритися і пливти по її течії як по річці. У розділах «Боги Пегани», «Час та Боги», «Розповіді сновидця» епізоди — сновидіння виникають як візерунки на піску, які повільно змиває морська хвиля, вони подібні до ширяння хмар на небі, що змінюють свої обриси, і тихо спливають вдалину.

Про цю книгу писати дуже важко, настільки вона незвичайна, висуваючи інший погляд на відомі події земного життя Христа. Письменник виявив певну сміливість, приєднавши свій голос, авторське бачення до вже наявного у віках музичного Євангелія І. І. Баха («Пристрасті за Матфеєм», «Пристрасті за Іоанном»), іконографії до полотна художників від епохи Відродження до ХХ століття, що зафіксували всі епізоди Нового Завіту.

Досвідчений читач, хай і не має фаху психолога, напрочуд чутливий до лестощів та омани, якщо до них вдається письменник, аби голосно заявити про свій твір. Більш того, він легко викриє порожність думок, схованих за фасадом яскравої обкладинки. Тож назва книги Олега Сєнцова «Купіть книгу — вона смішна» виглядає вкрай підозріло. 

Нещодавно я завершила читати повість Люко Дашвар «Молоко з кров’ю». Це було моє перше знайомство з творчістю саме цієї авторки. Твір змусив замислитись про сенс людського існування, про вічну боротьбу добра і зла, казати «дякую» вищим силам за прояви радощі та надії.

Цей роман відноситься до «сімейних хронік», в яких простежується життя роду, сім’ї, їх нащадків протягом певної доби. Якщо в XIX столітті такі твори були об’ємними, розрахованими на довге, вдумливе читання (яскравий приклад — «Сага про Форсайтів» Д. Голсуорсі), то тепер динамізм нашого часу вніс свої корективи — виклад подій став спресованим, що дається крупним планом.