Авторка детективного роману «Не плач, моя красуне» – мешканка Закарпаття, молода письменниця  Ірина Пацкан, яка пише під псевдонімом Ярина Вовк. Дівчина пише з 12 років, однак детектив «Не плач, моя красуне» став її першим опублікованим романом.

Чому саме детектив? По-перше, Ярина є великою фанаткою цього літературного жанру. Її улюблені автори, що у ньому творять – Ю. Несбьо, Франк Тільє, Майк Омер. По-друге, одного дня Ярину відвідала думка спробувати й самій написати детективну історію. Нажаль, деякі читачі вважають, що детектив – це не дуже серйозний жанр «низької проби», так би мовити. Але насправді він дуже складний для написання в технічному плані: тут на початку все виглядає, наче розібраний пазл, і автор має з різних деталей і шматків сюжету скласти все це в єдине ціле. При цьому, зробити це так, щоб весь час тримати інтригу, і щоб наприкінці читач відчув задоволення і подив від кульмінації. Можна сказати, що написання детективу стало для Ярини своєрідним випробовуванням, яке вона блискуче пройшла!

Сьогодні, шановні читачі, ми пропонуємо вашій увазі книгу Ярини Вовк  «Не плач, моя красуне», яка належить до жанру психологічного трилера з елементами детективу, дуже динамічну і надзвичайно цікаву. Основний фокус роману – поєднання психології та кримінальних розслідувань. Вважаємо за необхідне звернути вашу увагу: книга має вікове обмеження “18+”.

«Не плач, моя красуне» Ярини Вовк — це захоплива історія про двох напарників, кримінальну психологиню Михайліну Хижняк і слідчого Мирослав Зорю, що розплутують найважчі справи. Та не все буває гладко. Одного разу Михайліні прийшлось стикнутись з маніяком, що порізав їй обличчя та майже забрав життя, тільки через вправність Мирослава, що застрелив ненормального, їм вдалось вижити.

Після того, як побуваєш на межі життя та смерті, починаєш інакше дивитись на світ. Психологиня тепер не бажає мати з роботою в криміналістиці нічого спільного, вона закривається у собі.

Та життя має на неї свої плани. Її колишній напарник, старший слідчий Мирослав Зоря, знову звертається до неї за допомогою, коли на горизонті з’являється нова серія страшних злочинів. Молода жертва, яку знайдено з понівеченим обличчям, змушує Зорю переконати Михайліну повернутися до розслідувань, адже злочини мають тривожну схожість із випадком, через який вона ледь не загинула.

Михайліні, прийдеться подолати власні страхи і знову братись за справу разом із Мирославом. У ході розслідування герої розуміють, що маніяк, який колись скалічив Михайліну, може мати своїх послідовників або ж існує новий злочинець із такими ж жахливими намірами. Напарникам доведеться з’ясувати, хто і чому знову скоює такі злочини, якщо кривдник Михайліни давно на кладовищі. Працювати доведеться з великим ризиком для життя, щоб зупинити вбивцю до того, як з’явиться нова жертва…

 У романі є моторошні сцени і тому введено вікове обмеження. Проте сюжет дуже захоплюючий, цікавий і напружений до кінця.

Стиль і орфографія автора огляду збережені