Чому греки не носили штанів, а у вино додавали порошок мармуру? На якій дієті сиділи гладіатори і скільки заробляли талановиті спортсмени? Що про військову медицину можна дізнатися з «Іліади»? – це лише частина запитань, на які відповідає автор.

Ґаррет Раян пише просто й цікаво, а ще – зосереджується не так на постатях і подіях, як на деталях із повсякденного життя. Як ставилися до стосунків і через що розлучалися; як робили операції та які використовували контрацептиви; коли в тренді були бороди, а коли ні?

У цій книжці є оракули та шпигуни, Рим і Афіни, Спарта й Карфаген, Цезар і Нерон, язичники та християни, леви на арені й домашні улюбленці. Немає хіба занудства й намагання розповісти найвичерпнішу історію античності.

З дозволу історика Олександра Сапронова, приводимо його особисте бачення та відгук  на цю книгу:

«В мене є проблема: я погано відчуваю Античність. Я знаю про неї достатньо, щоб про неї розповідати на уроках і так-сяк відповідати на уточнюючі питання, але все одно: я її погано відчуваю.

Скоріш за все, проблема в тому, що я замало читав про античність, передусім – художньої літератури, міфів, грецьких трагедій та інших творів, через які це відчуття набувається.

В підлітковому віці, в студентські роки мені цей період був абсолютно не цікавий, не знаю чому. Всі ці мускулисті гладіатори, красиві гречанки, кіннотники-скіфи та язичницькі праслов’яни пройшли повз мене. Не трапилась мені книга, що закохує в античність.

Не так давно що я прочитав роман Стівена Прессфілда «Вогняні брами» про греко-перські війни, і був вражений, історія мені неймовірно сподобалась. В мене почало з’являтись оте от відчуття епохи, без якого всі знання – просто сухі і нецікаві набори фактів та прізвищ.

Книга «Голі статуї, гладкі гладіатори та бойові слони» – чудова можливість відчути Античність. Спробувати її на смак, відчути на запах, доторкнутись і навіть трошки пофліртувати.

Тут майже нема боїв, правителів і роздумів про демократію, але є щось інше, значно більше – Античність у всіх її проявах.

Наприклад, ви знали, що стародавні греки не носили штанів, вважаючи це ознакою варварів?

А що мода голити бороди пішла від наслідування Александра Македонського, в якого та просто була ріденькою і він її брив, що не здаватись негарним?

А що для того, щоб не завагітніти, жінці після сексу рекомендувалось смачно чхнути?

А що греки пили вино обов’язково розбавлене водою, бо пити «чисте», міцне вино так само вважалось ознакою варварів?

В книзі багато, дуже багато таких дрібних «розслідувань», які допомагають зрозуміти і відчути Античність.

І ще багато питань, відповіді на які ви зможете знайти в цій книзі, яку я можу без перебільшення назвати важливою для мене.

Якщо у вас, так само, як і в мене, проблеми з античністю – рекомендую. Якщо ні – все одно рекомендую.

Щось із цього ви точно не знали, а деякі факти про античний світ піднімуть вам настрій та дозволять історично посміхнутись».

Книга Ґаррета Раяна “Голі статуї, гладкі гладіатори та бойові слони” чекає на вас у бібліотеці №25.

Стиль та орфографію автора відгуку збережено