«Мене все життя ваблять і хвилюють зорі – їхня довершена і завжди нова краса, і таємнича мінливість, і дивовижні розповіді про них. Та й перші спогади мого дитинства починаються з зірок» Михайло Стельмах.

Автобіографічна повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» – ключ до розуміння того, як формувався світогляд майбутнього письменника, звідки черпав Стельмах духмяну, нев’янущу красу… Любов до людини, до природи.

Уже від самої народнопоетичної назви повісті – «Гуси-лебеді летять» – віє давньою казкою про Івасика-Телесика, який звертається до гусей-лебедят, щоб вони взяли його на свої крилята і врятували від лютої змії…

У повісті цікаво дізнаватися про світ довкола з хлопчиком Михайликом. Він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.

“Прямо над нашою хатою пролітають лебеді” — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: “Гуси-лебеді летять … над моїм дитинством, … над моїм життям!”

Рекомендує до прочитання бібліотекарка Ніна Міхнюк