Про самовдосконалення, вміння вірити та вести за собою інших добре описано у повісті – притчі “Джонатан Лівінгстон, мартин» американського письменника Річарда Баха. Мартин Джонатан Лівінгстон спостерігає за щоденною боротьбою птахів за виживання і розуміє, що якщо покращити вміння польоту та маневрів, то буде легше здобувати їжу і ще залишиться час на самовдосконалення без метушні.

“Він говорив про дуже прості речі: що мартинові належить літати; що свобода – це сама суть існування; що все, що виступає проти цієї свободи, повинне бути відкинуте: чи то ритуал, чи то забобон, чи то обмеження в будь-якому вигляді” Р.Бах.

Унікальність цього твору полягає в тому, що автор змушує вдуматися в те, що читаєш і провести паралелі з тим, що оточує.

“Рай – це не місце і не час. Рай – це коли ти досконалий» Р.Бах

Мораль цього твору – це нагадування, що кожному з нас дано свободу любити, свободу обирати, як прожити своє життя.

“У вашому двадцять першому столітті, обплутаному владою і ритуалами, душать свободу. Хіба ти не бачиш? Ваш світ планується зробити безпечним, а не вільним» Р.Бах

До прочитання твір «Джонатан Лівінгстон, мартин» рекомендує бібліотекарка Любов Коломієць.