“Дзвінка. Українка, народжена в СРСР” – це справжня подорож у минуле, яка допомагає краще зрозуміти, як формувалася українська самосвідомість у часи, коли це було непросто. Ця книжка змусить замислитися про те, як історія впливає на кожного з нас.

Головна героїня, Дзвінка, народилася на Одещині, і її історія показує, як важко було бути українцем у Радянському Союзі. Усі звикли думати, що люди, які говорили українською, автоматично були борцями за незалежність. Але роман Кур’яти руйнує цей стереотип. Дзвінка та її сім’я просто жили, пристосовуючись до обставин. Їй здавалося, що російська мова — це мова «благородна», бо нею говорять по телебаченню, а українська — лише для «фольклору». Ця думка дуже сумна, але чесна. Вона показує, що пропаганда була настільки сильною, що навіть рідна мова не могла захистити від її впливу.

Книга дуже реалістично описує життя в СРСР, зокрема шкільні роки. Авторка не боїться говорити про дрібниці, які, здавалося б, неважливі, але насправді були справжнім «терором». Наприклад, примусове харчування в їдальні. Ці епізоди змушують відчувати біль і відразу. Школа в романі Кур’яти — це не місце для творчості, а інструмент, що перетворює дітей на слухняних і «зручних» громадян, які не вміють думати самостійно. Цей “побутовий терор” був частиною системи, яка прагнула стерти індивідуальність.

Одна з найболючіших тем у романі — це відчуття Дзвінкої, що вона «не існує». В Одесі її не сприймають ані проросійські, ані проукраїнські знайомі. Російськомовні не вірять, що українка може жити в Одесі, а україномовні нав’язують їй стереотип, що Одеса не може бути українською. Це показує, як пропаганда працювала: вона створювала міф, що українців на певних територіях немає, щоб потім було легше «зайти туди маршем». Такі героїні, як Дзвінка, надзвичайно важливі. Потрібно робити їх видимими, щоб показати, що наша історія — це не тільки боротьба, а й щоденні зусилля звичайних людей, які зберігали свою ідентичність.

«Дзвінка» — це цінний твір для сучасних молодих людей. Вона допомагає зрозуміти, як сучасні дідусі й бабусі жили, які виклики стояли перед ними. Ця книга не має заплутаного сюжету, але вона дає щось набагато важливіше — деталізовану картину епохи, яку теперішнє молоде покоління не застало. Вона нагадує, яку високу ціну попередні покоління заплатили за нашу незалежність і право бути собою. Такі книги повинні читати всі, аби пам’ятати, звідки ми прийшли і чому ми є тими, ким є сьогодні.

Бібліотекарка Ніна Михнюк

Стиль і орфографія автора рецензії збережені