Роман Жіля Леруа «Пісня Алабами» приніс йому Гонкурівську премію – найвищу нагороду Франції в галузі літератури. Книга розпочинається з того, що автор відразу попереджає, що це не є біографічна книга, а виключно художня література, і відповідно не потрібно сприймати все буквально.

Головні персонажі цієї книги це реальні люди – всесвітньо відомий письменник Френсіс Скотт Фіцджеральд та його дружина Зельда Сейр Фіцджеральд. Історія розповідається від імені саме Зельди. «Пісня Алабами» це сумна історія, про нещасливу пару, про нещасливу жінку. Чи дійсно геній Фіцджеральд був тираном, чи це суб’єктивна думка автора? Чи дійсно Зельда жертва? Хочеться почитати біографії цих людей, подивитися американський серіал «З: Початок всього» 2015 року.

          «Пісня Алабами» пробирає до кісток емоційністю переживань Зельди. Скотт прагнув успіху. Успіх був його «фішкою». Він справді використовував щоденники дружини для сюжетів своїх творів, що навмисно забував поставити її ім’я на творах, що два твори, які вдалося видати Зельді, розкритикував за те, що вона змалювала головного персонажа з нього (хоча сам постійно «цупив» сюжети з їх сімейного життя). Крім того Скотт був «ревнивим» до успіхів дружини, як творчим так і особистим. Свій талант Френсіс Скотт Фіцджеральд витратив на те, щоб зламати крила дружині. Зельда з 30-ти років і до самої смерті перебувала в психіатричних лікарнях, перенесла лікування крижаними ваннами, електрошок, лоботомію. Вона здалась зовні всім «добрим намірам» чоловіка, та продовжувала займатись творчістю – писати та малювати.

          Рекомендуємо цю історію тим, кто любить біографічні книги, а також любителям Фіцджеральда, вона відкриє вам іншу сторону цього чоловіка.

Бібліотекар філії №27 Ольга Оленіна

Стиль та орфографія автора рецензії збережені