Пропонуємо вашій увазі чергову книгу з нової літератури, що нещодавно поповнила книжковий фонду абонементу.

Жозефіна Тей— псевдонім шотландської письменниці Елізабет Макінтош, однієї з найяскравіших авторок детективного жанру XX століття. Її роман «Дочка часу» ,з погляду любителя подібної літератури – твір, який органічно поєднує в собі два жанри – історичний роман та детектив, тобто кримінальне розслідування з переосмисленням історії та офіційних версій минулого. Роман посідає перше місце у списку «100 найкращих кримінальних романів усіх часів» за версією Британської Асоціації письменників кримінального жанру та четверте місце у списку «100 найкращих детективних романів усіх часів» за версією Британської Асоціації письменників детективного жанру. Нажаль, це була остання книга, яку авторка опублікувала ще за життя, у 1951 році, незадовго до смерті.

Не секрет, що обличчя людини відображає її характер і вчинки. А якщо те, що ви бачите, діаметрально протилежне тому, що про людину говорять? Повірите своїй інтуїції чи поголосу?
Герой роману Жозефіни Тей детектив Алан Ґрант тимчасово прикутий до ліжка і знемагає від нудьги. Щоб хоч якось скрасити його вимушене перебування у лікарні, подруга інспектора, акторка Марта Галлард, пропонує йому розважитися дослідженням історичної таємниці. Знаючи про інтерес Ґранта до людських облич (фізіогноміки), вона приносить йому кілька фотографій історичних персонажів. Його зацікавив портрет одного чоловіка, людини, яку він «посадив би в крісло судді». Прочитавши на звороті фотографії, що це – портрет Річарда ІІІ, Ґрант був спантеличений. Він завжди пишався тим, що вміє прочитати характер людини по її зовнішності, і король Річард здається йому м’якою, доброю і мудрою людиною. Адже всім зі шкільних років відомо, що цей король убив двох своїх племінників. Чому всі так впевнені, що він був жорстоким вбивцею? Не міг же ж він так помилитися! Алан Ґрант починає розслідування.

Першим поштовхом Ґранта до інтелектуального дослідження того, чи справді Річард III наказав бездушно вбити двох головних спадкоємців престолу свого померлого брата в Лондонському Тауері, стала його початкова впевненість, що обличчя Річарда не могло бути обличчям людини, яка б вчинила такий підлий злочин, як холоднокровне вбивство двох своїх юних племінників. Однак це лише початкове «інтуїтивне відчуття», оригінальна іскра, яка спонукає Ґранта дізнатися більше про (і, отже, зрештою дослідити та розслідувати) справжній характер і походження Річарда III. Якщо довіряти портрету – Річард III не схожий на вбивцю. Тоді, якщо він не вбивав своїх племінників, чому ж він увійшов в історію як потворний злодій? І що ж насправді сталося з принцами?

За допомогою інших друзів і знайомих Ґрант досліджує життя Річарда та справу принців у Тауері, перевіряючи свої теорії на лікарях і медсестрах, які його обслуговують. Ґрант проводить тижні, обмірковуючи історичну інформацію та документи за допомогою Брента Керрадіна, симпатичного молодого американського дослідника, який цікавиться історією Англії та працює у Британському музеї. В результаті, Алан разом з Брентом не погоджуються з версією про лиходія Річарда ІІІ та пропонують, використовуючи детективну логіку, свою альтернативну версію тих історичних подій.
А ось яку, ви, дізнаєтесь прочитавши роман Жозефіни Тей «Дочка часу».

Впевнені, що книга сподобається всім любителям подібного поєднання жанрів, адже авторка легко та впевнено, наче граючись, описала події середньовічної минувшини у формі детективу. Сюжет не відпускає до останньої сторінки, а фірмовий британський гумор лише підштовхує зазирнути в справжні секрети королівських палаців.
Приємного читання!

Стиль і орфографія автора рецензії збережені