Рецензiя на «Велику книгу зимових історій» Ірини Сонечко. Бiблiотека №28
Рецензiя на «Велику книгу зимових історій» Ірини Сонечко. Бiблiотека №28
08.01.2026
Зима завжди приходить неочікувано — наче біла пані у срібному вбранні, яка тихо ступає по дахах і залишає за собою мерехтливий слід. Саме такою зимою відкривається «Велика книга зимових історій» Ірини Сонечко. Це не просто дитяча збірка — це портал у світ, де сніжинки мають голос, а ялинки розповідають свої таємниці.
У цій книзі кожна сторінка — мов вікно у маленьке диво. Тут живуть казкові звірята, що готуються до свят, і добрий Святий Миколай, який тихо сходить із небес, аби залишити подарунок під подушкою. Тут оживає сама зима — не холодна й сувора, а тепла, затишна, сповнена ароматів мандаринів і блиску гірлянд.
Ірина Сонечко завжди вміє показати місто як живу істоту, і ця книга робить те саме із зимою: вона перетворює її на персонажа, на чарівну героїню, яка веде дитину крізь казкові сюжети. Вірші тут звучать як заклинання, а оповідання — як маленькі легенди, що передаються від покоління до покоління.
Це видання — велике, барвисте, у твердій обкладинці, наче скриня зі скарбами. Відкриваючи його, дитина ніби знаходить ключ до зимового світу, де кожна історія — це нова пригода, нове свято, новий урок доброти.
«Велика книга зимових історій» — це не просто читання перед сном. Це ритуал, коли родина збирається разом, і слова перетворюються на світло, що зігріває серця. Це книга, яка вчить бачити диво у дрібницях: у сніжинці, що танцює на долоні, у дзвониках санчат, у блиску дитячих очей.
Ця книга звучить як зимова симфонія, де кожна історія — нота, а разом вони складають мелодію радості, очікування й чарівності.
Рецензiя на «Велику книгу зимових історій» Ірини Сонечко. Бiблiотека №28
Зима завжди приходить неочікувано — наче біла пані у срібному вбранні, яка тихо ступає по дахах і залишає за собою мерехтливий слід. Саме такою зимою відкривається «Велика книга зимових історій» Ірини Сонечко. Це не просто дитяча збірка — це портал у світ, де сніжинки мають голос, а ялинки розповідають свої таємниці.
У цій книзі кожна сторінка — мов вікно у маленьке диво. Тут живуть казкові звірята, що готуються до свят, і добрий Святий Миколай, який тихо сходить із небес, аби залишити подарунок під подушкою. Тут оживає сама зима — не холодна й сувора, а тепла, затишна, сповнена ароматів мандаринів і блиску гірлянд.
Ірина Сонечко завжди вміє показати місто як живу істоту, і ця книга робить те саме із зимою: вона перетворює її на персонажа, на чарівну героїню, яка веде дитину крізь казкові сюжети. Вірші тут звучать як заклинання, а оповідання — як маленькі легенди, що передаються від покоління до покоління.
Це видання — велике, барвисте, у твердій обкладинці, наче скриня зі скарбами. Відкриваючи його, дитина ніби знаходить ключ до зимового світу, де кожна історія — це нова пригода, нове свято, новий урок доброти.
«Велика книга зимових історій» — це не просто читання перед сном. Це ритуал, коли родина збирається разом, і слова перетворюються на світло, що зігріває серця. Це книга, яка вчить бачити диво у дрібницях: у сніжинці, що танцює на долоні, у дзвониках санчат, у блиску дитячих очей.
Ця книга звучить як зимова симфонія, де кожна історія — нота, а разом вони складають мелодію радості, очікування й чарівності.
Пошук
Мітки
Архіви
Свіжі записи