Збірка новел «Жінки їхніх чоловіків» – один із ранніх творів Софії Андрухович, у якому вона досліджує складність жіночої ідентичності, стосунки між чоловіками й жінками, тілесність, емоції, розчарування й пошуки себе.

Це дуже емоційна, психологічна проза, написана у сучасному стилі. Авторка вдається до фрагментарної оповіді, створюючи багатошаровий наратив, де центральними фігурами є жінки, які живуть «у тіні» своїх чоловіків. Головна ідея твору – жінка має право бути собою, незалежною, сильною і чесною зі своїми почуттями.

У новелах немає одного головного персонажа – кожна героїня розповідає свою історію. Вони різні за віком, досвідом, характером, але всіх об’єднує прагнення зрозуміти себе та своє місце у житті й стосунках.

У творі «Старі люди» сучасна українська письменниця порушує важливі теми старості, самотності та байдужості.

Головні герої – літні люди, які опинилися на узбіччі життя. Вони не лише старі тілом, а й втомлені душею. Авторка показує, як у сучасному світі люди похилого віку часто стають непотрібними та ізольованими, і навіть рідні іноді не звертають на них уваги.

У повісті багато суму й гіркоти, але також є співчуття. Андрухович змушує замислитися: що буде з нами у старості? Чи збережемо ми людяність і повагу до тих, хто прожив довге життя?

Основна ідея твору «Старі люди» – необхідність турботи й уваги до старших, адже вони теж мають почуття, спогади й потребують тепла.

Обидва твори об’єднує тема самотності, емоційної ізоляції та пошуку сенсу життя. Андрухович закликає бути уважними до тих, хто поруч, і цінувати кожну людину – незалежно від її віку чи ролі в житті.

Рекомендує до прочитання бібліотекарка Ніна Михнюк

Стиль і орфографія автора рецензії збережені