Є фільми жахів, а я прочитала роман жахів М. Кідрука «Де немає Бога». Авіатроща… Між небом і землею… А де ж Господь? Хіба він не помічає? Можна довго сперечатися чи є він, той Бог? Але коли ми стоїмо над прірвою життя і смерті, ми піднімаємо очі до неба, ми, навіть, готові стати на коліна і замолити свої гріхи…

   Але в житті кожного існує лінія, перетнувши яку, ми вже не зможемо змінитись.

   Прислали нас на Землю на дуже короткий час, щоб робили не зло, а добро для людей.

    І наші вчинки… Хіба це про Бога? Ні, це про повагу до інших, до тих, ким ми є, скільки людського в нас залишилось.

    У кінці роману кожен поставить собі запитання: «А чи не порушив я у своєму житті ті червоні лінії?»

    Автору браво!!!

Постійна читачка бібліотеки Світлана Лемза-Чижевська

Стиль та орфографію автора відгуку збережено