Бібліотека №25 поповнилася новим, глибоко аналітичним і водночас дотепним виданням про одну з найяскравіших постатей української історії – Володимира Винниченка. З дозволу Олександра Сапронова ми розміщуємо відгук про книгу Олександра Кучерука «Винниченко з бромом і без».

«Я багато днів не знав, як взятись за відгук на цю книгу. З чого почати, на чому зробити акцент. Я багато разів починав відгук і стирав його.
Винниченко – неймовірно різна, я б навіть сказав – розібрана фігура, його складно пояснити просто і цілісно.
Ця людина зіткана з протиріч, в ньому немає майже нічого, що було би однозначним.
Українець, космополіт, радянець, державник, антидержавник, натурист, сироїд, конкордист, прихильник вільних стосунків, романтик, велика дитина, нарцис, атеїст – це все про нього.
Чесно – я не знаю, як про все це написати. Винниченко – це така мозаїка, яку дуже складно вкласти в щось цілісне.
Мені здається, це перша масова біографічна книга про нього на нашому книжковому ринку, і я дуже радий, що вона з’явилась.
Вийшла хороша фактологічна праця, без зайвих авторських думок і висновків, така собі класична біографія діяча від народження до смерті.
Так, це книга, читаючи яку, я злився. Я психував, і кидав її читати, бо часто Володимир Кирилович був жахливим мудаком і дуже дратував.
Але, попри все, знаєте, що я подумав?
Я не хочу, щоб ми кенселили Винниченка. Я не хочу, щоб ми викидали його з історичного чи літературного канону через його невдалу політичну кар’єру та політичні погляди.
Я не впевнений, що на честь нього треба називати вулиці, але говорити і популяризувати його треба.
Нам дуже потрібен хоч один такий, як Винниченко.
Трохи патріот і трохи зрадник. Трохи гівнюк і трохи нестерпний егоїст. Трохи псих і трохи наївна доросла дитина. Трохи романтик і трохи цинік. Трохи щасливчик і трохи нещасний. Трохи дурачок і трохи геній.
Нам не вистачає таких, як Винниченко.
В нас зазвичай все дуже просто – хороший свій, поганий чужий. Ми ще не навчились говорити про складних персонажів, і Винниченко цьому – яскравий приклад.
Останні роки його всі записують в зрадники, знаючи лише про два роки його політичної діяльності, бо так простіше – в нас завжди є можливість віддати непростих історичних діячів у зрадники – Винниченко з Махном не дадуть збрехати.
Чи симпатичний мені Винниченко? Ні, і ще раз ні. Але він цікавий. Це той поганець, який нам потрібен.
Колись про його життя і погляди треба зняти серіал і він буде хітом, бо Винниченко не залишає байдужим.
Це не «прилизаний» патріот і не «звичайний» зрадник, від біографій яких часто хочеться позіхнути.
Винниченко справжній, от що я скажу. Винниченко – це одна суцільна ходяча провокація, але наша, українська провокація.
Нам треба свій якісний поганець-засранець, і Винниченко ідеально підходить на цю роль.
Його сексуальне життя, його погляди на тілесність, сексуальність, їжу, людські спільноти – та це ж дуже цікаво, попри те що часто хочеться покрутити пальцем біля скроні.
Його теорія «конкордизму» – це ж хвора фантазія нереалізованого генія, що начитався Фрейда&Co.
Він мене бісить, але я готовий визнати, що його «бісячість» – приваблива. Це не те нецікаве безпринципне гівно, в якому все зрозуміло.
У Винниченка нічого не зрозуміло, бо напхати в себе всі ті ідеї, та ще й намагатись їх реалізувати – це треба вміти.
Людина десять років намагалась їсти одну сиру їжу, переспала з половиною жінок свого оточення, завжди мала борги, бо ж «нормально працювати» на буржуїв не дозволяла корона на голові і соціалістично-комуністичні погляди.
Людина, що вірила в національне відродження України і в той же час мріяла про світову безнаціональну федерацію.
Людина, що виявилась політичним імпотентом і була дуже хорошим письменником.
Коротше, читайте про Винниченка, офігівайте від того, як все це вміщається в одній людині та бережіть нерви. А я колись замовлю собі його щоденники. Але не зараз. Психувати вечорами знову я не готовий».

Якщо вам цікава українська історія, література і постаті, що формували нашу державність – приходьте до нашої бібліотеки №25 читати першими цю книгу!

Стиль та орфографію автора відгуку збережено