Полиці бібліотеки №25 поповнились новою книгою Богдана Лепкого «Сотниківна».

Своєю думкою щодо книги поділився Олександр Сапронов:

Богдан Лепкий вважається одним з найкращих українських істориків-белетристів, але, зізнаюсь, ніколи його не читав. Колись в мене була його трилогія про Мазепу і Мотрю, але я так до неї й не добрався.

Тож ця книга – дебютне знайомство з творчістю Богдана Лепкого. Треба сказати, що він мене аж ніяк не розчарував, навіть навпаки.

Книга вміщає в собі дві історії – «Вадим» і «Сотниківна». Коли я почав читати першу історію, то отримав порцію непорозуміння, адже ім’я Вадим аж ніяк не асоціювалось в мене з княжими часами. Чомусь мені здавалось, що це зовсім не слов’янське, ба навіть більш сучасне ім’я. Але Google розвіяв мої питання – Вадим це таки давнє ім’я, можливо – слов’янське.

В основі сюжету – Русько-Візантійський союз і похід князя Святослава на Болгарію 968-969 років.

Одна з основних проблем історичних творів – іноді вони «не пахнуть». Тобто ти читаєш, сюжет наче рухається, але історія не виглядає об’ємною. Ніби якась покрокова стратегія, де кожен по черзі робить свої ходи у віртуальному просторі.

Та проза Лепкого точно не така.

«Вадим» – це не тільки про війну. Це ще й про князя, його уявлення про владу і славу, про його матір Ольгу, про перших християн Києва, про бунти варязьких найманців, про візантійські інтриги при Київському дворі, і, звісно ж – про кохання, яке в цій історії виглядає доречним і не зайвим.

Особисто мені найцікавішим була лінія княгині Ольги і грека-священника Григорія.

Чудово показано, як християни, що тільки-но з’являються, намагаються, з одного боку, поширювати нову віру, з іншого – поважати місцеві вірування і не наражати себе на небезпеку.

Повість «Сотниківна» – це історія кількох днів червня 1659 року, коли відбувалася Конотопська битва.

В основі сюжету – історія двох дівчат, одна з яких, старша, закохується в москаля, але той обирає молодшу, яка, звісно ж, терпіти його не може. Попри такий доволі банальний основний сюжет, історія дуже динамічна. Тут є інтриги, змови, викладення – такий собі любовний детектив на фоні великої битви.

Окрім «жіночої» лінії тут є ще сотник, через розмови якого добре проглядається свідомість частини козацької старшини, яка не любить москаля і підтримує свого Гетьмана, навіть якщо не завжди з ним згодна.

Перевага присяги і вірності над особистими поглядами – одна з основних думок «старшинської» лінії історії.

Обидві гілки сюжету зійдуться біля міста Конотоп, де відбудеться велика битва між військом українського гетьмана Івана Виговського та російськими військами князя Трубецкого.

Як підсумувати – обидві історії мені сподобались, але по-різному. Перша – більш повільна, об’ємна, насичена деталями, друга – більш динамічна, детективно-авантюрна, але теж цікава.

Ця книга чекає на поціновувачів історії нашої держави у бібліотеці №25.

Стиль та орфографія автора відгуку збережені