Всесвітня столиця книги 2021 року — це Тбілісі (Грузія). Генеральний директор ЮНЕСКО Одре Азуле повідомила про це на засіданні, яке проходило в Швейцарії в 2019 р. Колектив бібліотеки ім.Е.Багрицького присвячує цій події огляд найвідомішої книги грузинського народу «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі.
«Витязь у тигровій шкурі», або «Витязь у шкурі барса» — лицарська повість, яку Шота Руставелі блискуче повідав у віршах. Авторська обробка творів античних філософів є основним ідейним арсеналом твору. Поема написана на передодні катастрофи, яка полонила Грузію у «золотий вік» її історії.
Епоха Руставелі – це час, коли в Грузії керує державою цариця Тамар; на Сході, у степах опалених сонцем Середньої Азії майбутні полководці Джебє і Субетей проходять військовий вишкіл. В той самий час над Монголією навислі криваві хмари; на Заході – третій хрестовий похід.
Вісім століть відділяють наше покоління від автора поеми. Твір Руставелі перекладений на багато мов світу, хоча багато віків поспіль, був відомий тільки на батьківщині поета, тому що був написаний на невивченій у світі мові. Тому поява «Витязя у тигровій шкурі» для світової культури була схожа на археологічне відкриття.
В Грузії поема була надрукована у 1712 році за ініціативою царя Вахтанга. Багато з поемою працювали для того, щоб очистити її від «збагачень», які додавалися при переписуванні. Оригінал «Витязю в тигровій шкурі» втрачено. Завдяки дослідницькій роботі фахівців знайдено більш ніж сто п’ятдесят рукописів «Витязя у тигровій шкурі», а найстаріша з них датована 1646 роком. Слід літературних пам’яток описаних автором в поемі, залишився лише в грузинському фольклорі у вигляді окремих пазлів. На жаль, історія не зберегла точних свідоцтв про Шота Руставелі. Хоча, деякі грузинські вчені – руставеологи вважають любовний конфлікт у поемі зображенням особистих відношень поета та цариці. Сьогодні вже історично доведено, що Руставелі був міністром фінансів при дворі цариці Тамар.
В XIX сторіччі світова література та культура починає відкривати для себе поему Шота Руставелі. Першим в 1916 році вийшов переклад Константина Бальмонта, який відіграв значну роль для надання творові світової популярності.
Поема «Витязь у тигровій шкурі» — це гімн любові. Грузинський народ визнав її безцінною коштовністю у своїй духовній скарбниці. Характерно, що були гірські грузинські мешканці, які знали напам’ять всі півтори тисячі строф поеми Руставелі. Однак, церковним службовцям не подобалося те, що оспівана у поемі любов розгортається не в християнських, а в магометичних країнах, в основному в Аравії та Індії. Але навіть при таких перепонах «Витязь у тигровій шкурі» пройшов через віки і крокує сьогодні на зустріч майбутньому з лейтмотивом «Возвеличує людину лише любов».
Переглянемо заповітні сторінки «Витязю в тигровій шкурі». Спробуємо уявити собі культуру Грузії руставелівської епохи. Це час культурного будування в Грузії. Інтенсивна культурна діяльність охопила майже всі сфери життя грузинського народу, особливо художньої літератури. На перший план стали виходити мотиви оспівування людської краси, кохання. Вплинув на формування тогочасних вподобань синтез східних і західних культур. І саме Руставелі підняв на недосяжну висоту для своєї епохи ім’я людини.
Персонажі «Витязю в тигровій шкурі» мовби висічені з громадних цільних глиб. Навіть загубивши надію на зустріч з коханою, зневірений та дійшовши до межі божевілля Таріел, не перестає бути цільним та вірним собі.
Руставелі в поемі підводить до того, що людині визначено жити, будувати й діяти, а не бути в полоні зла. Прекрасними у людини повинні бути душа і тіло, розум та чуття: «Зло убито добротою, доброті ж немає меж!». Поема має декілька художніх планів, які взаємодоповнюються.
Для того, щоб визволити з полону Нестан-Даріджан, потрібно було витримати неймовірні випробування, зробити нелюдські подвиги, які незрозумілі звичайним смертним. Ось чому було суджено стати «Витязеві в тигровій шкурі» безцінним надбанням народу, і саме тому ця поема вічно пробуджує та підтримує віру людини у свої сили та у перемогу добра.
Ідея твору – право людини на свободу, щастя та любов. Своє призначення герої поеми знаходять у допомозі пригнобленим, у встановленні справедливості, в утвердженні дружби, братерства та любові. Основними їх рисами є відвага, людинолюбство, безстрашшя та постійна готовність до самопожертви.
Головні герої:
Автанділ – полководець, улюбленець царя Ростевана. Виконуючи бажання коханої Тінатін він йде на пошуки містичного юнака. У ім’я порятунку він жертвує своїм коханням, званням, багатством.
Таріел- таємний юнак, витязь, якй заради коханої проходить неймовірні подвиги.
Тінатін – кохана жінка Автанділа, царя Ростевана
Нестан – Даріджан – кохана жінка Таріела, донька царя Фарсадана
Нестан-Даріджан полонена в Каджарській фортеці (символ земного мороку), не втрачає самовладання, зберігає стійкість духа та твердість розуму: «Не доживши ще до смерті, хто покінчує з собою? Тому є розум у людини, щоби впоратись з бідою».
«Витязь у тигровій шкурі» починається з розповіді про царя Ростевана, який у передчутті своєї смерті зводить на престол доньку, яка прославлена своїм розумом та красою. Подібно аравійському цареві Ростевану (якого в поемі описав Руставелі), грузинський цар Георгій III не мав сина – спадкоємця, і на цьому ґрунті, як відомо, виникла династична криза. Георгій III знайшов вихід, який не дуже сподобався його оточенню, він при житті звів на престол свою доньку Тамар. Усією силою художнього слова Руставелі рішуче стає на захист жінки – правительки. Сьогодні це відомий афоризм: «Цуценята лева дорівнюють один одному, незважаючи на те, хто це самка чи самець». Підкреслюючи політичну далекозорість царя Ростевана, Руставелі проводить художню паралель з індійським царем Фарсаданом, які відмовив своїй донці у праві на кохання та у праві на престол, що завдало багато горя головним героям поеми.
У поемі дружба грає одну з важливих ролей. Побратимство трьох головних героїв поеми символізує і товариство народів. Араб Автанділ, індієць Таріел і мульгазанзарець Фридон. У результаті самопожертви та багатьох зусиль головні герої добилися бажаної перемоги над горем та злом. Поема Руставелі – це опис шляху людини, яка шукає істину.
Стиль і орфографія автора огляду збережені
