Оповідання Григора Тютюнника ще за життя були видані багатьма мовами світу. Читачі навіть з маленьких глибинок стежили за його публікаціями в періодиці, а книги передавалися з рук в руки та зачитувалися до дірок. В чому феномен такого визнання?
Можливо в тому, що він любив і поважав людей про яких писав і кожна його новела чи повість сприймаються як глибоко вистраждана сповідь. Можливо, відтворення таких близьких і зрозумілих кожному образів та подій зворушують серця читачів. Можливо..? Обов’язково кожен дасть собі відповідь на це питання прочитавши хоча б одне з його оповідань.
Ми пропонуємо вам прочитати новелу «Три зозулі з поклоном». На знайомство з твором відніметься 5-7 хвилин часу, але ж яку глибоку істину відкриє для себе читач.
Літературознавці вважають, що твір має автобіографічні моменти. Про це свідчить відомий факт, який відбувся в 1976 році в Ірпінському будинку творчості до якого завітав сліпий бандурист зі своїм творчим набутком. Григора Тютюнника настільки зворушила пісня «Летіла зозуля через мою хату…», що він підхопився і вибіг. Очевидці стверджують, що саме тоді народилася одна з перлин української літератури – новела «Три зозулі з поклоном».
Григору Тютюннику при житті так і не вдалося видати новелу. Чому? Прочитавши твір ми дамо собі відповіді на багато запитань.
Стиль і орфографія автора рецензії збережені