Травневий сонячный день надихнув на прогулянку містом слухачів «Університету третього віку» та співробітників бібліотеки-філії № 16 з екскурсоводом паном Володимиром Чаплином.
Зустрілись на розі вулиць Петра Великого та Ніжинської. Першим об’єктом нашої уваги стала кірха, яка добре проглядається з нашого майданчика. Ніжинська — квартал, в якому мешкали греки з міста Ніжин. Пізніше він став називатись Німецьким, оскільки був заселений німцями, які приходили на службу до кірхи.
Все переплетено та зв’язано. Пан Володимир все зв’язував і переплетав в історичну послідовность, вибудовуючи мости «с раньшего времени» до сучасності.
Повернули на вулицю Лева Толстого і зупинились біля аптеки, популярного закладу з рекламою на стінах, що тішить очі та запрошує відвідувачів вже понад 100 років.
Із сучасної та по-весняному гамірної вулиці екскурсовод повів нас углиб одеських двориків, де час, здається, зупинився, і звуки завмерли, залишаючи простір для фантазії про минуле життя.
Пан Володимир звернув нашу увагу на славнозвісний дім, на стінах якого колись була табличка на згадку про снаряд, що влучив у горищи цього будинку з гармат броненосця «Князь Потьомкін Таврійський». Жертв, на щастя, не було.
А ось дворик, де проходили зйомки фільму «Ліквідація».
Житлова будівля (колишній прибутковий будинок) побудована не зі звичного для одеських будинків ракушняка, а з цегли, яку могли дозволити собі тільки заможні одесити. Красива кладка, строгість і лаконічність архітектури нагадує кам’яний мішок або колодязь, що притаманні дворикам Санкт-Петербурга.
Ми повернули з Ніжинської на зелену, квітучу, з царськими каштанами, вулицю Спиридонівську. І ось остання адреса нашої екскурсії. Тут особлива атмосфера. З любов’ю висаджені клумби, старовинний колодязь, лавки, стіл – все запрошує до неквапливої розмови з кавою або чаєм. Учасники сьогоднішньої прогулянки дістають термоси, дбайливо пригощають один одного, і пан Володимир розповідає про традицію, яка прижилася тут нещодавно. І вона пов’язана з його особистими весільними переживаннями.
Теперь один раз на рік (як мінімум) пари молодят грають в цьому дворику справжнє одеське весілля, незалежно від того, в якому куточку Одеси мешкають наречений і наречена.
Робимо загальне фото на пам’ять, дякуємо нашому екскурсоводові за цікаву прогулянку та чудові історії. І трепітна любов Володимира до нашого міста, його знання і захоплення Одесою надихають на особисті відкриття та очікування на нові екскурсійні зустрічі.