В ефірі знову рубрика “Порадимо_ЦМБ” від співробітників iнформаційно-бібліографічного відділу ЦМБ імені І. Франка, і сьогодні ми знову принесли вам на огляд щось незвичне!
Знаєте, ми обожнюємо поезію, особливо сучасну – адже Шевченко та Українка були прекрасними митцями на всі часи, але хочеться вже чогось більш актуального. Здається, поетичні збірки ми вам ще не радили, тому почнемо не просто з книги, а з автора – Юрія Романовича Іздрика, і представлять поета дві славетні збірки: «Календар любові» та «Після прози». Але почнемо по порядку.
По-перше, все-таки про автора. Юрко Іздрик — український письменник, поет, культуролог і засновник журналу «Четвер». Народився у вже поп-культурному Калуші (треба зазначити, що не у групі 🙂 ), в сім’ї репресованого священика. Юрій Іздрик є яскравим представником «Станіславського феномену», тобто феномену наявності у місті Івано-Франківську (до 1939 р. — Станиславів (Станіславів), у 1939–1962 рр. — Станіслав) групи письменників та художників, у творчості яких найрафінованіше були інстальовані цінності знакового списку українського постмодерного дискурсу. Творча та організаційна діяльність цієї групи уможливила низку синтетичних проектів, які відкрили і довели до певної повноти ознак постмодерний дискурс в українській сучасній літературі. Одним словом, у сучасній літературі постать вельми значна. Але це все для майбутніх підручників – а що ж про живе, справжнє, творче..?
Юрій Іздрик є автором більш ніж двадцяти прозових та поетичних книг, але, як зазначає він сам, «поета з нього зробили жінки та «Видавництво Старого Лева»».
І його збірка «Календар любові», доречі, це повністю підтверджує, адже видана у 2015 році саме там, у ВСЛ. Крім надзвичайно гарного оформлення ми маємо файну концепцію: в книзі 365 віршів, по одному на кожний день усього яскравого, довгого року. Тут тексти про любов, про зовнішній світ, пророчо – про війну. Ці вірші хочеться не просто читати та перечитувати, їх хочеться вивчати напам’ять, перекатуючи по зубах в’їдливі приголосні та жорсткі, тверезі метафори.
«Після прози» ж – найбільш повна збірка віршів Юрія Іздрика, адже в неї увійшли твори, написані впродовж останніх 20 років. Тут є і старіші вірші, які публікувались ще в «Острові КРК» чи «Флешці. Дефрагментація», також суто «ДрамтИатр(івські)» і, звісно, найновіші на той момент, із «Мертвого щоденника». Коротше кажучи, найти щось для себе точно вдасться.
Нарешті ми можемо повноцінно скористатися своїм правом на цитування, адже з віршами без нього ніяк – бо для того, щоб вірші подобалися, їх треба не зрозуміти, а відчути.
Радимо творчість Юрія Романовича Іздрика, а зокрема «Календар любові» та «Після прози», всім кому сподобаються ці рядки:
(орфографія та пунктуація збережені)
«людина сама нічого не може
людині завжди потрібен інший
на кого можна себе помножити
для кого варто писати вірші
з ким можна разом долати відчай
чи радість ділити не ризикуючи
хто може в будь-яку мить засвідчити
що ти – реальний що ти – існуєш …»
Стиль і орфографія автора рецензії збережені
