У бібліотеці імені Івана Франка відбулося відкриття виставки молодого харківського художника Дмитра Зуєва «Відлуння».

Картини пана Дмитра відразу привертають увагу суворою монохромністю та навмисною похмурістю образів. У них немає декоративної строкатості — натомість відчувається внутрішня напруга, глибока психологічність.

Художник працює з образом людини не напряму, а через її тіні, силуети, натяки. Його полотна нагадують внутрішні портрети — не зовнішності, а станів, переживань, прихованих пластів свідомості. Кожна робота звучить як відгомін: то пам’яті, то болю, то безмовного діалогу із
самим собою.

Незвичним було й саме відкриття. Зал було повністю звільнено від меблів, і простір перетворився на своєрідний «резонатор» — тут не сиділи, а стояли, рухалися, обговорювали, зупинялися перед картинами. Такий формат посилював відчуття причетності й дозволяв не просто споглядати, а проживати зустріч із мистецтвом.

Музичний супровід доповнив враження. Звуки скрипки й фортепіано створювали драматичну рамку для картин: класичні твори чергувалися з сучасними, підкреслюючи контраст між вічним і миттєвим. Візуальне й звукове начала вступали у діалог, піднімаючи сприйняття на новий рівень.

Наприкінці вечора Дмитро Зуєв подякував усім присутнім та поділився своєю емоційною й творчою історією, розповівши про шлях, який привів його до цієї виставки. Завідувач читальної зали Ніколас Радішевський увів глядачів у ширший культурологічний контекст події. А фінальним
акордом стало вперше представлене публіці виконання драматичного та меланхолійного альбому співачки Катерини Фудри, яке органічно завершило атмосферу вечора.

Виставка «Відлуння» звернена не до зовнішнього ефекту, а до внутрішнього досвіду глядача. У похмурій монохромній палітрі Зуєва кожен може впізнати власні тіні — й, можливо, почути їхній відгомін.