Після 24 лютого 2022 року я довгий час не могла читати книги, як і дивитися будь-яке кіно. Моя увага була прикута тільки до інформаційних новин зранку до ночі, і я думаю, що такий стан відбувався не тільки в мене.
Тільки з кінця минулого року я зрозуміла, що треба себе чимось відволікати і книги з добрим кіно перші в цьому помічники.
Я знову повернулася до моєї любої бібліотеки № 16, де вибирала розважальне «чтиво». І тут мені «попалася» авторка Джеральдіна Брукс з її романом «Хранителі книги». Я знала, що іноді єврейський народ називають «народом книги», а про книги і їх історії я завжди любила читати.
Книга перевершила всі мої очікування. Це і глибока історія, і захоплюючий сюжет, схожий з детективом, і якійсь довідник з реставрації старовинних книг.
Головна героїня книги знаменита «Сараївська агада», яка вважається однією з самих старовинних книг у світі і, як я дізналася потім, оцінюються в 700 млн. доларів.
Невеличка за форматом вона створена в Барселоні приблизно в 1350 році і містить релігійні традиції, завіти, молитви, якими ознаменовують єврейську Пасху- Песах.
Мало того, вона ілюстрована чудовими кольоровими зображеннями людей і героїв Тори, що потім зникло з єврейських книг у зв’язку з введеними заборонами.
Друга героїня повісті – реставраторка Ханна, якій було доручено і реставрація книги і вивчення її загадок. Вона розплутує історію її створення і, якщо можливо так сказати, її травми, отримані за 7 століть шляхом мандрівок з Іспанії до Боснії.
Чому на сторінці книги знаходиться пляма, який її хімічний склад, де і чому були втрачені металеві застібки палітурки книги, чому на картинці зображена серед людей з білою шкірою темношкіра жінка, як ця єврейська книга зберіглася під час Холокосту?
І ще багато-багато питань, які намагається розкрити Ханна, за допомогою своїх знань, методів і за допомогою інших спеціалістів.
І ще думаєш, яка талановита авторка Джеральдіна Брукс, яка на основі реальних подій, так захоплюючи їх зобразила, і скільки часу вона втратила, щоби від професіоналів-реставраторів отримати необхідні пояснення і знання, щоби потім читачі з таким задоволенням читали її книгу.
Це саме той випадок, коли вдячний автору за її твір і не хочеться з ним розставатися, а бібліотеці вдячний, що в неї є така книга.
Щиро раджу її всім читачам!
Ольга Козоровицька, ст. науковий співробітник меморіального музею К. Г. Паустовського