Бібліотека №47 рекомендує читачам ознайомитися з книжкою «Танго смерті» Юрія Винничука.
Читачі бібліотеки дуже вподобали роман Юрій Винничука, сучасного українського письменника, відомого своїми глибокими та цікавими романами, двічі лауреата премії «Книга року ВВС». Він, один з небагатьох сучасних письменників, що публікуються виключно українською мовою. Книга вийшла в 2012 року та принесла авторові другу літературну перемогу «Книгу року Бі-Бі-Сі». Сьогодні роман залишається однією з найкращих робіт автора.
«Танґо смерті» — це суміш детективу та історичного роману, це книга, яку мовби не читаєш, але живеш у ній.
Події в романі розгортаються у двох часових проміжках. Усе починається з історії, що відбувається у Львові безпосередньо перед Другою світовою війною. Перед нами постає польський Львів кінця тридцятих років. Кнайпи, ресторації, кав ‘ярні, цукерні, дзигармайстрі, фризієри, крамниці, львівський базар Кракідали – все це так атмосферно натуралістично описано. Автор розповідає про чотирьох друзів різної національності -поляк, українець, єврей і німець, батьки яких загинули за Україну в лавах армії УНР, — проживають тут свої найкращі роки, вони стикаються з пригодами та складними подіями, закохуються та ненавидять, але при цьому завжди залишаються вірними й відданими одне одному.
Паралельно з подіями сорокових років розгортається сюжетна лінія і в наші часи. Юрій Винничук показує сучасний Львів і навіть трохи Туреччини. Тут уже інші персонажі й події. Проте містичним чином ці два часові відтинки мають багато спільного. Чи зможуть вони перетнутися і що з цього вийде? Вчений Ярош захоплюється Арканумською культурою, займається розшифровуванням арканумської мови та перекладами рукописів арканумських прозаїків та поетів. Його зацікавила Книга Смерті. Поступово розгадуючи таємниці манускрипту, розкриваючи одну таємницю за іншою, Ярош доходить висновку, що один вірш, перекладений ним з арканумської, насправді є текстом пісні «Танґо смерті». Цю музичну композицію виконували в’язні Янівського концентраційного табору у Львові підчас війни. І ті, хто почув його перед смертю, в новому житті почувши те танго знову, зможе пригадати своє попереднє життя. Тільки от пригадуються страждання в таборі і воєнні часи. Але є можливість зустріти споріднену душу з минулого життя, зустріти того, кого кохав, або з ким товаришував — нехай і в іншому тілі.
«Людська душа, покинувши тіло, через якийсь час — а це може бути і за рік, і за двадцять, чи за сорок років — народжується знову у новому тілі, але вона про своє життя нічого не пам’ятає. Люди, які пережили велике кохання, зустрічаються у новому житті й переживають його знову, нерозлучні друзі дуже природно, ненав’язливо знайомляться у новому житті і товаришують до смерті, батьки зустрічаються зі своїми дітьми… Але ніхто з них нічого-нічого не може пригадати, ба навіть не здогадується, що можна щось пригадати». Це роман із несподіваними сюжетними поворотами й непередбачуваним фіналом, який надихне вас не відриватися від книжки доти, доки не ви перегорнете останньої сторінки. Роман дуже сподобався, раджу прочитати.
Стиль і орфографію автора відгуку збережено
