Я прочитала надзвичайний роман Я. Мельника «Далекий простір». Цей твір визначається як трилер, але автор розглядає його як філософську фантастику і також антиутопію. Книга мене вразила.
Герой роману Габр живе у світі незрячих. Він раптово починає бачити, але його мають за божевільного. Міністерство контролю прописує ліки від «галюцинації». Але Габр дізнається, що правителі держави контролюють мільйони незрячих людей електронними датчиками. Ці люди не мають ніякого уявлення, як виглядає сучасний світ. Габр бачить те, що не усвідомлює. «Усе тремтить, провалюється, видивляється іншим…».
Звернувшись за допомогою до професора він дізнається, що у Секретному Архіві є книги тисячолітньої давнини і що у людини були невідомі органи чуття.
«Близький простір» – дім, робота, їжа, пиво, новини, розваги.
Але можна збільшити це близьке: побачити щось кругле, гаряче (сонце); простір хвиль (море), бачити і чути музику природи. Але для тих, хто відчуває «далекий простір» — таблетки біцефрасолу. Після інтенсивного «лікування» світ повільно звужується. На очі – пломби. Над всіма – Міністерство контролю.
І все ж, минаючи страшні випробування, Габр виривається в світ за межами. В світ, де є трава, дерева, сонце, море, справжнє життя… Він розумом та емоціями перетинає штучне «табу».
Дуже раджу вам прочитати цей роман. Ви не пошкоджуєте. Багато роздумів та почуттів…
Бібліотекарка Університету зв’язку Т. Сокотуха
Стиль та орфографію автора відгуку збережено
