Роман Юрія Мушкетика «Яса» переносить читача у бурхливі 70-ті роки XVII століття, коли Запорізька Січ переживала один із найважчих періодів своєї історії. Сама назва твору «Яса» багатозначна: це і грім гармат, і сигнал, і сяйво, і світло, яке відбивається в долі головного героя.
В центрі сюжету — постать кошового отамана Івана Сірка, образ якого став уособленням незламного духу українського козацтва. На його плечі лягла велика відповідальність, бо після смерті Хмельницького понад п’ятнадцяти років кружляє «кривава смертельна хуртовина». Немає надій на гетьмана Саймойловича, який заклопотаний тільки збагаченням маєтностей.
Автор майстерно показує внутрішнє просвітлення Сірка, його роздуми про життя, любов до Батьківщини та важкі рішення, що визначали його шлях. На схилі літ Сірко розуміє, що ненависть не може бути єдиним рушієм — тільки любов до України, до її людей може дарувати справжній сенс існування.
Окремої уваги заслуговує тема розбрату, яку Мушкетик майстерно інтегрував у текст. Протистояння серед українців, герці «брата з братом», постають трагічним контекстом, що виснажує країну зсередини, стаючи на заваді єдності у боротьбі з зовнішніми ворогами.
Заохочує до роздумів історія любові Лавріна і Киліяни. Їхнє кохання в умовах турецької неволі випробовується на міцність. Страх і відчай Киліяни, її готовність пожертвувати своєю ідентичністю задля виживання, боляче ранять Лавріна. Однак він обирає залишитися вірним собі та своїй землі, навіть якщо це означає втрату кохання і власного життя.
Роман «Яса» описує історичні події, вражає тонким психологізмом і багатством художніх деталей.
Рекомендує бібліотекарка філії №1 Ніна Міхнюк.
