Книги, як і люди, також мають свої ювілеї. Вперше опублікований в 1885 році, роман Еміля Золя «Жерміналь» святкує 135 років.
Письменник виключної працьовитості, Золя вірив у своє покликання, вірив у правильність обраного шляху. Йому було 28 років, коли він почав писати цикл з 20-ти романів «Ругон-Маккари», 53 роки, коли його завершив. «Жерміналь» — тринадцятий роман письменника – посідає особливе місце в «Ругон-Маккарах». Це була одна із найперших у світовій літературі книжок про боротьбу праці та капіталу, про боротьбу робітників проти експлуатації. Її назва звучить оптимістично : жерміналь у республіканському календарі – квітень – місяць весняного пробудження природи.
«Жерміналь» — роман про тяжке, безрадісне життя шахтарів, яких голод і непосильна праця перетворили на тварин. Місцем подій є шахта в містечку Ворьо на півдні Франції. Колишній механік Етьєн Лантьє (представник сімейства Ругон-Маккарів), вигнаний із залізниці за ляпас начальнику, в пошуках роботи прибуває в шахтарське містечко Монсу. Знайти роботу дуже важко , але старий шахтар Мае допомагає йому влаштуватися в шахту, так як напередодні померла одна із його робітниць. Працюють шахтарі в нелюдських умовах, тому вже після першого робочого дня Етьєн вирішує покинути Варьо: це пекло не для нього. Та його зупиняють очі п’ятнадцятирічної Катрін, доньки Мае.
Етьєн поступово звикає до роботи, він показує себе як умілий працівник і швидко завойовує пошану оточуючих. Звикає він і до грубих місцевих звичок своїх нових товаришів. Шокує його тільки простота відносин Шаваля та Катрін, в яку він поступово закохується і несвідомо ревнує.
Етьєн подружився з російським анархістом Суваріним, так як має в минулому досвід участі у страйках та політичні зв’язки із соціалістичними організаціями.
Умови життя і праці в шахті стрімко погіршуються, і робочі оголошують страйк. Лідером страйкарів стає Етьєн. Молодий ідеаліст спочатку ставиться до страйку із ентузіазмом. Однак страйк посилює бідність, починається голод. Етьєн не може позбутися відчуття провини.
Зрештою страйк припиняється. Після того, як він перейшов у бунт, було викликано військо. Власники так і не пішли на поступки вимогам шахтарів. Страйк припиняється, фактично, на умовах роботодавця. Та в перший же день роботи трапляється катастрофа: шахту затоплює. За день до припинення страйку Суварін вчинив диверсію, порушивши обшивку , що захищає шахту від затоплення водою з водоносного горизонту. Комусь вдається врятуватися. Кілька людей, серед яких Етьєн і його кохана, перебувають в шахті, вони йдуть від потопу по бічних штреках і залишаються замурованими в товщі землі. Тут Етьєн назавжди позбавиться свого суперника у коханні Шаваля…..Тут Етьєн і Катрін вперше і востаннє пізнаються у своїй любові….В кінці роману Етьєна рятують, але Катрін на той час вже мертва…
Роман з 19 століття не втрачає своєї актуальності і в 21-му. У нас з’явилися мегаполіси , роботи, прогресує наука, не стоїть на місці медицина. А що ж людина? Роман вартий прочитання, хоч і вимагає дуже міцних нервів. Та міцність нервів випробовується і нашим сьогоденням.
Еміль Золя – це майстер слова, майстер атмосфери, а «Жерміналь» вважається перлиною його творчості. Ознайомтеся – не пошкодуєте. Книга чекає на вас по закінченню карантину в бібліотеці № 42.
(Публікацію підготували за матеріалами журналу «Шкільна бібліотека»)
