Я і раніше цікавилася історичними романами, а особливо долею Київської Русі. Та розповідь Толочко мене вразила. Мої знання поповнилися новими подіями про Володимира Великого. Так, він хрестив Русь, але як мудро він діяв. Головне те, що він будував відношення з Візантією на рівних правах.
В роки князювання Володимира завершився тривалий процес формування території Київської Русі. Це була найбільша держава середньовічної Європи. Для неї була характерна етнічна однорідність. Тільки незначну частину її населення складали неслов’янські народи.
Володимир Великий намічав широку програму державних перетворень, а саме те, що були засновані знамениті школи грамоти. Справа то була надзвичайно важка. Нічого подібного Русь раніше не знала. Добровільно до школи ніхто не йшов. І тоді Володимир наказав силою відбирати боярських дітей та віддавати їх на навчання.
Справою величезної державної ваги вважав Володимир і будівництво церков.
«Новий Костянтин Великого Риму» — так назвуть Володимира давньоруські літописці.
Ще вдалося мені дізнатися, що Київська Русь, як і інші європейські країни, знала не лише щасливців князів, але й невдахів, що ставали ізгоями. Примітними постатями серед них, у ХП столітті були Борис Коломанович – угорсько-руський принц та Іван Берладник – князь галицький. Усе своє свідоме життя вони провели у боротьбі за владу, але так і не домоглися її.
Прочитавши книгу Петра Толочко «Історичні портрети», я одержала для себе значну кількість важливої і цікавої інформації. Раджу всім прочитати цю книжку.
Читачка бібліотеки №16 Юлія Ткачук
Стиль і орфографія автора рецензії збережені
