«Який чудесний світ новий» Олдос Гакслі — це книга, яка залишає незабутнє враження в жанрі наукової фантастики і на нашому спільному уявленні. Опублікована у 1932 році, вона малює тривожне бачення суспільства майбутнього, де індивідуальність пригнічується на користь стійкості суспільства, щастя створюється штучно, а технологічні досягнення контролюють кожний аспект людського існування. Роман пропонує світ, який є як жахливо знайомим, так і несподівано чужим, викликаючи читача зіткнутися з незручними правдами про людську природу.
Роман описує світ, де наукові досягнення усувають багато проблем, що турбували суспільство в минулому. Біль і страждання зменшуються завдяки використанню наркотику під назвою «сома», який пропонує миттєвий втечу від будь-яких негативних емоцій. Громадяни умовлюються з народження приймати свої ролі в системі каст і бути задоволеними своїм призначеним місцем в суспільстві. Суспільство ґрунтується на принципах стійкості, щастя та конформності, і правлячі Всесвітні Контролери підтримують жорсткий контроль над населенням.
Однією з центральних тем книги є втрата індивідуальності та знелюднення суспільства. Громадяни умовлюються цінувати конформізм більше, ніж індивідуальність, і будь-яка ознака неконформізму зустрічається соціальним відчуженням або, в екстремальних випадках, вигнанням. Ця тема ілюструється через персонажа Бернарда Маркса, відштовхуваного індивіда, який питає цінності та норми суспільства. Він представляє боротьбу індивіда проти колективу, тему, яка глибоко резонує з читачами.
Гакслі також розглядає роль технології та науки в формуванні людського досвіду. Технологія використовується не лише для підтримання стабільності, але й для маніпулювання людською природою. Процес Бокановського, наприклад, — це техніка, яка дозволяє масово виробляти людей. Це призводить до суспільства, де відсутня природна репродукція та сімейні зв’язки, а людину розглядають як звичайний товар. Прагнення до знань і наукового прогресу підпорядковані меті підтримки контролю.
Роман також досліджує концепцію щастя та ціну, яку суспільство платить за його здобуток. У новому світі щастя створюється за допомогою соми, умовлювання та відсутністю болю і страждання. Проте це виготовлене щастя коштує дорожче людських емоцій та можливості переживати весь спектр життя. Громадяни задоволені та спокійні, але відмовляються від глибини та аутентичності людського існування.
Релігія та духовність — інша важлива тема в книзі. Всесвітні Контролери замінили традиційну віру на культ «Наш Форд», посилання на Генрі Форда, засновника технології масового виробництва, яка лежить в основі суспільства. Це представляє собою заміщення споживчого товариства та матеріалізму для традиційних цінностей та духовності.
Роман також досліджує роль мистецтва, літератури та знань в суспільстві. Хоча автор зображує суспільство, яке одержано надто легковажною і радісною задоволеністю, він зневажає прагнення до інтелектуальних та мистецьких зусиль. Громадяни умовлюються уникати чого-небудь, що може викликати дискомфорт або незадоволення, включаючи читання значущої літератури або зайняття критичним мисленням.
Гакслі використовує різноманітні наративні техніки, щоб донести глибину своїх ідей. Він використовує символіку, іронію та сатиру, щоб критикувати вигнання споживчої культури та дезлюднення технологічних досягнень. Роман є попередженням про можливі небезпеки жертвування індивідуальністю, інтелектуальним ростом та людським духом на користь суспільного контролю та щастя. Він залишається класикою і обов’язковим для читання всім, хто цікавиться дослідженням складних суспільних та філософських ідей через літературу.
У підсумку, книга Олдоса Гакслі — потужний та актуальний твір наукової фантастики, який і досі резонує з читачами. Він викликає нас віддати належне в рефлексіях про наслідки жертвування індивідуальністю, критичним мисленням та аутентичними людськими переживаннями на користь суспільного контролю та щастя.
Стиль та орфографію автора рецензії збережено