Інформаційно-бібліографічний відділ ЦМБ імені Івана Франка продовжує знайомити підписників бібліотеки з життям письменників, що у майбутньому визначатимуть нашу добу – і вже майже неможливо приховати, що здебільшого ми надаємо перевагу тому, аби висвітлювати творчість молодих жінок. Вважаємо це своїм обов’язком, адже відтоді, як жінки вибороли собі право писати та друкуватися (навіть під власними іменами!), їм регулярно потрібно було доводити необхідність власного існування в культурному житті суспільства, не кажучи вже про значущість впливу! Але прекрасна Валерія Луїселлі – відома мексиканська письменниця – вже довела, що не потребує того, аби комусь щось доводити, і з гордістю носить звання однієї з творчинь сучасної мексиканської літератури.
Отже, наразі Валерії 40 років, народилася вона 16 серпня 1983 року у Мехіко. Коли їй виповнилося два роки, сім’я переїхала в Медісон, штат Вісконсін, США. Батько майбутньої письменниці працював дипломатом, тому дівчинка з дитинства побувала в Південній Кореї, Південній Африці та Індії. У віці 16 років, коли її батьки розійшлися, Валерія разом із матір’ю переїхала жити до Мехіко. Спочатку Луїселлі навчалася в індійському коледжі, а потім, повернувшись до Мексики, вступила до університету. Здобувши ступінь бакалавра філософії в Національному автономному університеті Мексики, Валерія Луїселлі переїхала до Нью-Йорка, працювала лібретисткою у New York City Ballet. Потім вона вивчала літературознавство у Колумбійському університеті, де здобула ступінь докторки філософії. Зараз Валерія викладає літературу та творче письмо у Бард-коледжі.
У її письменницькому активі збірка есе «Тротуари», романи «Обличчя в натовпі» та «Історія моїх зубів», а також книга «Розкажи мені, як це скінчиться: есе в сорока питаннях».
«Архів втрачених дітей» – перший англомовний роман мексиканської письменниці. У книзі йдеться про складні взаємини у родині (в якій двоє неповнолітніх дітей і батьки на межі розлучення), що подорожує через міста-примари від Теннессі до Оклахоми та Техасу. Але цю грандіозну подорож переривають сумні новини радіо: тисячі дітей-іммігрантів загубилися в пустелі при спробі перетнути південно-західний кордон США. Діти з небезпечних та неблагополучних країн вирушають у складну подорож, щоб потрапити до США. Щоб перетнути кордон, їм потрібно пройти безліч випробувань і немає жодної гарантії, що все вийде: хтось гине у дорозі, когось не пускають вже на кордоні та повертають назад, а скільки дітей просто зникає у невідомості! Частинки їхніх життів залишаються лише на сторінках газет та нотаток у запорошених архівах, а хтось лишився лише в пам’яті своїх близьких. Тисячі втрачених дітей, тисячі зруйнованих доль…
Опублікований у 2019 році, роман «Архів втрачених дітей» був удостоєний премії Rathbones Folio Prize 2020 року та увійшов до шорт-листу Жіночої премії за драму 2019 року та Букерівської премії 2019 року. У романі широко використано особистий досвід Валерії Луїселлі, яка працювала перекладачкою для мігрантів у федеральному імміграційному суді Нью-Йорка.
Валерія Луїселлі двічі лауреатка Книжкової премії газети Los Angeles Times та володарка Американської книжкової премії, двічі номінантка на премію Національного кола книжкових критиків та премію Kirkus. Національна книжкова асоціація удостоїла її місця у переліку найкращих молодих белетристів «П’ятеро молодше 35». Валерія Луїселлі друкується в The New York Times, британському літературному журналі Granta, щоквартальному американському літературному альманасі McSweeney’s та інших виданнях, її твори перекладені більш як двадцятьма мовами.
