Дорж Бату – наш сучасник, відомий автор, твори якого переведені на багато мов світу. Його книга «Моцарт 2.0» стала хітом продажів, тому Бату вирішує продовжити цю тему у своєму наступному романі «Коко 2.0».
Цю книгу я прочитала на одному диханні, бо в ній все – філософія, фантастика, психологія, історія моди, живопису, музики та мистецтва. Нестандартний погляд на речі, явища та події крізь віки. Плин часу може змінити багато чого, але є й те, на що він не впливає.
Чи можливі подорожі у минуле та у майбутнє? Ми всі знаємо, що відомий вчений не тільки відкрив теорію відносності, бо також подейкують, ніби він дізнався, як можна переміщуватись у часі та просторі за певних умов, але не став це поширювати, щоб не нашкодити людству. Уявіть собі, що Моцарт, Леонардо да Вінчі, Григорій Сковорода, звичайна дівчина Станіслава та неперевершена Шанель вільно подорожують віками. Уявили таке? А в книзі «Коко 2.0» вони ще й зустрілися разом та спілкуються один з одним! Фантазія письменника не знає меж.
Зображуючи пригоди своїх героїв, Дорж Бату використовує гумор, щоб розважити читачів та підняти настрій. Але в тексті є багато філософських моментів та роздумів: Моцарт у будь-якому столітті залишається геніальною людиною, так само, як і Леонардо да Вінчі та Коко Шанель.
Автор наголошує на тому, що існують вічні цінності, які стосуються кожного, незалежно від того, у якому столітті ти живеш. Мені було надзвичайно цікаво спостерігати за пригодами головних героїв, особливо за тим, як вони оцінюють технічні досягнення та історію культури з погляду своїх епох.
Що вони зможуть зробити у минулому, майбутньому та сучасному? Як почуває себе геніальна людина, яка переміщується в іншу епоху? Яким досвідом можуть обмінюватись історичні особистості такого рівня? Краще подорожувати часом, відчуваючи глибоку самотність, чи просто жити щасливим життям у своєму столітті, коли поруч родина, друзі та рідні? Що б обрали ви, шановні читачі, коли б мали таку можливість?
«Кожна мить існує у своїй площині, і їх безкінечна множина. Уявіть, що ви стоїте поміж двох зеркал і бачите безкінечні відбитки. Ці відбитки — це роки, місяці, дні, години, хвилини і секунди. Часовий вимір – штучно придумана людиною величина, щоб якось відрізняти схід від заходу сонця. Насправді часу не існує. Існує безкінечне нашарування реальностей, серед котрих можна переміщуватись за допомогою червоточин.»
Книга вийшла у цьому році і вже стала хітом продажів у книжкових крамницях. Зверніть увагу на цей роман, бо він нестандартний!
Стиль і орфографія автора рецензії збережені
