В історії нашої держави було багато пекельних періодів коли вороги нападали звідусіль. Багато оповідань та книжок написано про страждання українського народу, але не менше написано і про мужність, звитягу та прагнення до волі і спокійного життя.
В оповіданні «Олеся» Бориса Грінченка йдеться про часи, коли українці потерпали від татаро-монголів та як боролися з ними. Вороги вбивали людей, грабували та знищували домівки, але зломати дух їм славного українського народу їм не вдалося.
Дід Данило, бувалий козак, опікується двома сиротами, Олесею та Михайлом. Часто розповідає дід їм про підступних ворогів та свої історії життя: «Кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя».
Ці слова запали в серце дівчинки.
Не злякалась Олеся побачивши ворогів на узліссі, завела їх в хащі лісні, болота рясні та рішуче вимовила: «Я вас, вороги, завела в цей ліс і ви не вийдете відсіль».
Обмануті татари вбили Олесю.
Тим часом Михайлик попередив мешканців села про наближення ворога, щоб встигли вони сховатись у густих лісах Волині.
Так смілива українська дівчинка врятувала своє село та його мешканців ціною власного життя.
Це оповідання надзвичайно актуальне зараз, під час війни росії проти України. Думаю, що після перемоги ми дізнаємось дуже багато історій про багатьох мужніх людей, що ризикували собою заради рідного краю.
Читачка Зозуля Галина Михайлівна
Стиль та орфографія автора рецензії збережені
