Бібліотекар Ніна Удалова рекомендує:
«Повільне горіння» — це мій другий твір, прочитаний у Поли Гоукінз. Першим був роман «У тихому вирі». » Повільне горіння » це захоплююча і заплутана історія про обман, вбивство та помсту. У книзі розкрито думку, що жодна трагедія не трапляється сама по собі.
Мені здається у Поли Гоукінз вийшов непоганий психологічний трилер, книга цікава не детективною лінією, а драматичною, співпереживанням кожному герою, незважаючи на їхні дивацтва та риси характеру, що відштовхують. Що може штовхнути розсудливу людину на вбивство, причин може бути багато.
У романі кілька сюжетних ліній, описані життя та характери кількох людей, які можуть бути пов’язані зі вбивством.
Поліція знаходить тіло молодого художника Даніеля, розпочинається розслідування. Підозрюваними стають 3 жінки: дівчина з нестабільною психікою, з якою він познайомився незадовго до смерті, сусідка, яка викликає ворожість, у якої трагічне минуле, від чого вона так і не оговталася, його тітка, яка багато років вважає його мати винною у смерті свого сина .
Три жінки так чи інакше пов’язані із убитим! Три жінки в душі яких горить бажання виправити заподіяне їм зло.
У книзі розкривається безліч сімейних таємниць, скелетів у шафах та гнітючих спогадів. Кожен із героїв несе на своїх плечах ношу з болю та ненависті. Як на людину впливає її минуле? Чи можливо пробачити того, хто завдав тобі болю та знищив морально?
У книзі немає яскравого детективного розслідування, а самі герої поступово розкриваються, показуючи свої життєві історії. Цей роман аналіз людських вад. Хокінс демонструє нам усі темні сторони людства: алкоголізм, жорстоке поводження з дітьми, невірність, зґвалтування та вбивство.
Драма вийшла непоганою, а ось детективна лінія гірша. Приголомшливого ефекту від книги немає, але книга хороша.
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
