Збірка короткої прози Василя Махна «Дім у Бейтінґ Голлов» складається з восьми коротких історій без чіткого сюжету та будь-яких висновків. Події в них мають скоріше епізодичний характер та швидко змінюють одна одну, розкриваючись при цьому досить поверхнево та стисло. Історії не мають головних та другорядних персонажів, кожному автор приділяє однакову кількість уваги.
Між героями збірки майже немає нічого спільного, всі вони живуть не лише у різних куточках світу, а й за різних часів. Це і сімейна пара на грані розриву, й міський дивак, звичайна дитина або самотня жінка, яка живе лише спогадами про щасливе та повне життя минуле. Всі вони мають абсолютно різні долі та життєвий шлях, який ми частково і спостерігаємо.
Особисто на мене збірка справила доволі неоднозначне враження. Насамперед герої були для мене абсолютно чужими з першої і до останньої сторінки кожної історії, а сюжет майже не запам’ятався.
Проте я не думаю, що ця збірка ставила на меті захопити читача складним та продуманим сюжетом або багатогранними персонажами, що впадуть йому в серце. Автор вправно передає настрій кожної історії і саме це, як на мене, її головна особливість.
Тож можливо її варто прочитати аби зануритися в атмосферу звичайної, але сповненої життя та вкрай різноманітної вулиці десь у Брукліні чи навпаки опинитися у самотньому, відрізаному від світу будинку, десь посеред скелястих виступів на березі океану, що захоплює своїми краєвидами та різноманітністю кольорів…
Бібліотекар філії №16 Анастасія Сурмач
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
