Просмотров:138

Наближається велике свято – зворушливий, щемливий, героїчний і немеркнучий – «зі сльозами на очах» – День Перемоги.

Щороку він збирає тисячі людей в парку ім. Т.Г.Шевченко біля пам’ятника Невідомому матросу, щоб вклонитися всім, хто віддав своє життя заради миру і майбутнього.
Одеситам, яким немає ще 60 років, напевно, здається, що цей пам’ятник і Алея Слави, що веде до нього, були завжди.

Вони з дитинства пам’ятають цей меморіал в парку ім. Шевченко.

У переддень свята згадаємо історію його створення, щоб пам’ять про героїчні сторінки нашого міста зберігалася і передавалася від покоління до покоління.
Про збереження пам’яті і почесті загиблим стали думати в перші повоєнні роки.

У 1957 році був оголошений конкурс на створення в Одесі меморіалу Слави.

10 грудня в парку Шевченка було встановлено обеліск із написом: «Тут буде споруджено пам’ятник Невідомому матросу».

Передбачалося, що з берега до пам’ятника будуть підніматися широкі сходи з встановленими з боків вазами для квітів.
Не випадково одесити спорудили обеліск саме невідомому матросу.

Одеса – приморське місто, моряки завжди захищали її від непрошених гостей.

Дно Чорного моря зберігає сотні кораблів з їх героїчними екіпажами.
Але перемог проект архітекторів Генріха Топуза і Павла Томіліна та скульптора М. Нарузецкого.
9 травня 1960 року Пам’ятник Невідомому матросу був відкритий.

Чотиригранний обеліск з полірованого червоного граніту у самого морського обриву.

На ньому зображені – епізоди бойового минулого Одеси:

квітень 1854 – оборона міста в Кримській війні;

червень 1905 – повстання на броненосці «Потьомкін»;

січень 1918 – боротьба за владу в Одесі;

вересень 1941 – висадка морського десанту в Григорівці в ході оборони міста, що стало несподіванкою для противника.
Біля підніжжя обеліска – переплетені гілкою слави автомат і безкозирка.

Поруч – Вічний вогонь в обрамленні бронзового вінка з дубових гілок.

Це та мала подяка, яку можемо ми, нащадки, висловити всім загиблим.
З 1964 року на майбутньої Алеї Слави розпочалося перепоховання загиблих воїнів.

Тут поховані герої оборони Одеси, загиблі в період окупації і ті, хто звільняв місто – моряки, підводники, піхотинці. льотчики.
До 9 травня 1970 років було закінчено роботи по оформленню входу на Алею Слави: дві вигнуті стели, на одній з яких зображений барельєф скорботної матері.
Прізвищ похованих тут багато, частина з них увійшла в топоніміку Одеси. Багато вулиць названі їхніми іменами: Бреус, Краснов, Топольський, Гефт …

Ми часто забуваємо, що це були живі люди, які любили, страждали, раділи і дуже хотіли жити.
Є на Алеї Слави та братське поховання – екіпажі підводних човнів «Малютка – 33» і «Малютка -60».

Це були молодіжні екіпажі, що входили в навчальний загін підводного плавання. Курсанти проходили практику, коли почалася війна.
«М -33» свій перший рейс зробила до берегів Констанци, там же прийняла і перший бій.

Потім не раз вдавалося втекти від переслідування. «М -33» висаджувала розвідників у тилу, доставляла боєприпаси в обложені міста – 10 бойових успішних рейдів.

У 11-й вийшла 23 серпня 1942 року. Три доби «Малютка» мовчала.

Минули всі терміни повернення.

Доля човна і 21 члена екіпажу довго залишалася невідомою – «не повернулися з завдання».
Через багато років пошукове судно в районі Великого Фонтану зачепило щось масивне.

Спустилися водолази повідомили, що це та сама «М-33», що зникла під час війни.  Вона загинула від вибуху ворожої міни.

Корабельний годинник застиг, показуючи «8.47» 24 серпня 1942 року.

Разом з ним зупинилися серця молодих мужніх підводників.
Незабаром ще один підводний човен – «М-60» був теж піднятий зо дна.

Він загинув в вересні 1942 року.

Останки всіх 43 підводників поховані на Алеї Слави.
8 травня в День пам’яті і примирення біля пам’ятника Невідомому матросу проводиться молебень за жертвами воїн і військових злочинів.
9 травня тут обов’язково проходить покладання вінків, звучать військові пісні, зустрічі і спогади.

Горить Вічний вогонь.

Його не задме вітер, не заллють дощі, не погасить час.
Пам’ять – доля живих.

І ми зобов’язані зберігати її про тих, хто віддав свої життя заради наших.

Джерела:

  1. Крыжановский В. Я. Аллея Славы: фотоочерк. — Одесса: Маяк, 1981. — 96 с.
  2. Памятник Неизвестному матросу на Аллее Славы воды [Электронный ресурс] // Режим доступа: // https://odessa-flat.com/dostoprimechatelnosti/odessa/ pamyatnik-matrosy.html
  3. Памятник Неизвестному матросу на Аллее Славы воды [Электронный ресурс] // Режим доступа: // https://odportal.com.ua/uliza/pamatnik/neizmatros.html
  4. У Вечного огня: сборник очерков / Автор-составитель В. В. Максаков. — Одесса: Маяк, 1975. — 88 с.

 

Анонс
З 10 лютого у бібліотеці № 29 починає працювати виставка-сюрприз “Таємнича книга”, що присвячена Міжнародному дню дарування книги!
Всі книги на виставці будуть огорнуті плотним папером і дізнатись що саме Ви будуте читати найближчим часом можно буде лише по одному вислову, що характеризує зміст.
Цікаво? Чекаємо на Вас в бібліотеці №29 по адресу вул. Лузанiвська, 67!
Наші соціальні мережі

Instagram ЦБС для дорослих

Facebook ЦБС для дорослих

YouTube ЦБС для дорослих

ЦМБ ім. І. Я. Франко

Instagram

Facebook

YouTube

Библиографическая авоська

Об Одессе с любовью

Бібліотека №1 ім. Е. Г. Багрицького

Facebook

YouTube

Бібліотека №2 ім. К. Г. Паустовського

Facebook

Facebook Кают-компанія “Морська бібліотека”

Facebook Письменники-мариністи Одеської Обласної організації ім. І. П. Гайдаєнко

Facebook Лауреати літературної премії ім. К. Г. Паустовського

Facebook Золотая роза

Бібліотека №3

Facebook

Бібліотека №6

Facebook

Бібліотека №7 ім. І. П. Гайдаенко

Facebook

Бібліотека №13

Facebook

Бібліотека №16 ім. М. Ю. Лермонтова

Facebook

Бібліотека №25

Facebook

Бібліотека №28

Facebook

Бібліотека №29

Instagram

Facebook

Бібліотека №30

Facebook

Бібліотека №32

Facebook

Бібліотека №33 ім. Ю. С. Трусова

Facebook

Бібліотека №35

Facebook

Бібліотека №41

Facebook

Бібліотека №42

Facebook

YouTube

Бібліотека №44

YouTube

Бібліотека №47 ім. О Гончара

Бібліотерапія

YouTube

Архіви
<--{/literal} END JIVOSITE CODE -->