«Мене все життя ваблять і хвилюють зорі – їхня довершена і завжди нова краса, і таємнича мінливість, і дивовижні розповіді про них. Та й перші спогади мого дитинства починаються з зірок» Михайло Стельмах.
Автобіографічна повість Михайла Стельмаха «Гуси-лебеді летять» — ключ до розуміння того, як формувався світогляд майбутнього письменника, звідки черпав Стельмах духмяну, нев’янущу красу… Любов до людини, до природи.
Уже від самої народнопоетичної назви повісті — «Гуси-лебеді летять» — віє давньою казкою про Івасика-Телесика, який звертається до гусей-лебедят, щоб вони взяли його на свої крилята і врятували від лютої змії…
У повісті цікаво дізнаватися про світ довкола з хлопчиком Михайликом. Він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.
«Прямо над нашою хатою пролітають лебеді» — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: «Гуси-лебеді летять … над моїм дитинством, … над моїм життям!»
Рекомендує до прочитання бібліотекарка Ніна Міхнюк