Неочікуваний роман від українського письменника Володимира Лиса. Дія в романі «Графиня» відбувається у середині XVIII сторіччя і паралельно — у кінці ХХ сторіччя. Розповідь ведеться від першої особи — художника, вчителя малювання. У якийсь момент виявляється, що хтось хоче відтворити у його рідному містечку Густий Луг події, які мали місце 200-250 років тому. В результаті про ці далеко минулі події починають розповідати персонажі роману, включно із міліціонером, якого прислали туди для розслідування загадкового вбивства.
Розмінявши п’ятий десяток, провінційний художник і шкільний учитель малювання Платон Лемещук не мав ілюзій стосовно того, що він «міг би» у цьому житті і яким воно є в реальності.
Численні пейзажі рідного містечка Густого Лугу, кілька портретів і талановита учениця Люба — єдина, за чиє майбутнє він колись справді боровся, і єдина, чиє кохання не схотів прийняти. І коли одного дня він якимось містичним чином втрачає усі свої картини — останніх свідків, що він був художником, — Платон відчуває: і він, і все налякане таємничими вбивствами містечко стали жертвами чиєїсь злої волі, абсурдної фантазії.
Химерні спогади про чуже минуле, навіяні портретом фатальної графині Венцеслави, змушують його знову взятися за пензля, бо тільки митцю дано відповісти на питання: невже хтось хоче відтворити минуле і повернути час . В певний момент все сплітається так, що в одному розділі паралельно та без будь-якого переходу йдеться про події 1762 та 1998 років.
Роздуми про сенс життя , болісні пошуки цього сенсу, моральний і мистецький вибір, складні, але глибокі почуття головних героїв, які вони намагаються приховувати.
Стиль та орфографію автора рецензії збережено
