Київ 1916 року. Вже йде війна, залишається рік до Жовтневої революції, яка змете колишнє життя, а поки що Київ, поступово занурюється в мідно-золоті фарби осені, живе яскраво, насичено. Ресторани, кафе, магазини та, звичайно, театри.
Автори твору звернулися до жанру історичного детектива, його можна назвати також інтелектуальним, тому що тут немає стрілянини, погонь, а є робота думки колишнього детектива, який насолоджується життям у яблуневому саду, варячи варення, цукерки, доки не прийшла до нього дівчина з проханням знайти її зниклу сестру — балерину.
Так реальне життя знову увірвалося у спокійне життя колишнього детектива, змусивши зіткнутися зі світом театральної богеми.
Мистецтво того часу реагувало на зміни, що відбуваються, звичне існування розвалювалося — валилося на очах, відкриваючи дорогу незвіданому майбутньому. У мистецтві тріумфував кубізм, абстракціонізм, символізм. Не обминули ці моменти стороною і балет, у якому замість великих балетів почали з’являтися маленькі номери, які були далекі від канонів класичного балету. У романі звучать всесвітньо відомі імена танцюристів – В. Ніженського, його сестри Б. Ніжинської, Дягілєва (з його «Паризькими сезонами»). Це говорить про достовірність подій, що описуються.
Як з’ясувалося в ході слідства, саме небажання таких змін у хореографії і спричинило викрадення трьох балерин художниками театру, оскільки саме вони, пластика їхніх тіл і є зовнішнім виявом глибинних змін у мистецтві танцю.
Крім стеження за перебігом розслідування, автори роману дають читачеві можливість помандрувати вулицями Києва, познайомитися з відомими своїм архітектурним виглядом будинками (багато з них — пам’ятники архітектури тієї епохи, що минає), милуватися осінніми пейзажами, а також зазирнути в яблуневий сад слідчого, де він із задоволенням пригощає гостей своїми кулінарними вишукуваннями.
Читач бібліотеки Наталія Бачиніна
Стиль та орфографію автора відгуку збережено
