Христина Коціра — це передусім українська журналістка. Її перу належать статті про неймовірні повороти долі на війні, про питання національної самосвідомості, що постало із початком повномасштабного вторгнення. Але така вже, мабуть, сама суть професії журналістів: з часом і досвідом зібрані матеріали стають чітко окресленими образами, для змалювання яких журнальної сторінки буде замало. І так з’явився роман “Яблука Єви”.
Сама назва відсилає нас до тієї самої Єви, праматері людства, спокушеної зірвати плід Дерева Пізнання. Проте у романі дерев’яні яблучка — символ єдності і взаємодопомоги. Роман наче писаний для сьогодення, хоч і зображає минувщину: він присвячений “всім українцям, котрі через політику чи війну втратили дім”.
Ви скажете, що у нашій літературі вже досить книг про горе та поневіряння людські, але “Яблука Єви” не про горе, а про любов і надію.
Читайте “Яблука Єви” Христини Коціри у бібліотеці №33!
Стиль та орфографію автора рецензії збережено