14 жовтня до відділу абонемента Центральної міської бібліотеки імені Івана Франка завітали рідні загиблого захисника України Дмитра Незгоди — його мама Олена Мельник та дружина Єлизавета Незгода. Вони принесли до бібліотеки дорогий і цінний подарунок — книгу «Пам’ять в обличчях», на сторінках якої зібрано розповіді про українських воїнів, які стали на захист Батьківщини.

Відбулася тепла й змістовна зустріч, сповнена щемливих спогадів про Дмитра — сина, чоловіка, друга, добру й щиру людину.

Рідні розповідали про його дитинство, шкільні роки в одеській школі № 118, згадували класних керівників — Павліну Василівну та Олену Сергіївну, які свого часу неодноразово приводили учнів до нашої бібліотеки.

Під час розповіді про бойовий шлях Дмитра з’ясувалася ще одна зворушлива обставина: він визволяв рідні місця нашої колеги Московець Лариси Володимирівни та разом із побратимами відвідував її маму. Так долі людей переплітаються навіть на відстані, а пам’ять об’єднує тих, хто цінує життя, людяність і свободу.

Дмитро Незгода народився 4 листопада 1999 року. Мама виховала його гідним, добрим, уважним, щирим і веселим хлопцем. Вона мріяла про щасливе майбутнє сина, про спокійну старість поруч із ним…

У грудні 2021 року Дмитро підписав контракт зі Збройними Силами України. Уже 1 лютого 2022 року він вирушив до Миколаєва на курс молодого бійця, де й зустрів перші дні повномасштабної війни.

Він захищав Україну на Херсонщині, Донеччині та інших напрямках. Отримав поранення в плече, пройшов реабілітацію, але знову повернувся до своїх побратимів. Служив топогеодезистом, командиром гармати самохідного артилерійського взводу військової частини А0216.

Після загибелі найкращого друга Олега Басараба 12 квітня 2025 року Дмитро перевівся до підрозділу пілотів безпілотних літальних апаратів.

25 липня 2025 року життя Дмитра обірвалося на війні. Він був похований на Західному кладовищі Одеси, ділянка 68А.

Після зустрічі з рідними ми разом відвідали школу № 118, де минули дитячі та юнацькі роки Дмитра. Пройшлися знайомими шкільними коридорами, зустрілися з директоркою Янною Степанівною Коцюбою та класною керівницею Дмитра — Оленою Сергіївною Чернявською.

Олена Сергіївна поділилася спогадами про свого учня, показала світлини, що зберегли пам’ять про шкільні роки Дмитрика, та передала їх мамі. У цих митях було стільки тепла, любові й невимовного болю…

На згадку про зустріч зробили спільне селфі та подарували школі книгу «Пам’ять в обличчях». Директорка подякувала родині за цінний подарунок і запросила рідних Дмитра на майбутні шкільні заходи.

У шкільному коридорі облаштовано стенд пам’яті, де згодом з’явиться і світлина Дмитра Незгоди. На жаль, керівництво школи не знало про його загибель, адже імені Захисника немає на Алеї Героїв. Тепер важливо, щоб його подвиг був гідно вшанований, а пам’ять про нього посіла належне місце серед імен тих, хто віддав життя за Україну.

Книга «Пам’ять в обличчях» поповнить фонд Центральної міської бібліотеки для дорослих імені Івана Франка та стане частиною постійно діючої виставки «Не серед нас, та разом з нами — в серцях, у пам’яті, в думках». Відвідувачі бібліотеки зможуть прочитати історії українських Захисників, дізнатися більше про їхні долі, мрії, мужність і самопожертву.

Адже за кожним ім’ям у книзі — людське життя, родина, любов, нездійснені мрії та подвиг заради майбутнього України.

«Пам’ять в обличчях» — це жива пам’ять, що промовляє до нас із кожної сторінки. Вона нагадує: Герої — не далекі постаті з історії. Це звичайні люди з великими серцями, які стали на захист рідної землі.

Ми пам’ятаємо. Ми вдячні. Ми збережемо їхні імена.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України Дмитру Незгоді!